16 квітня 2023 року могло б виповнитись 97 років видатному музейному подвижнику, мистецтвознавцю, академіку, Шевченківському лауреату, Герою України Борису Возницькому. Нині його ім’я прикрашає офіційну назву найбільшого в Україні музейного комплексу – Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.
Про це нагадав голова Львівської ОВА Максим Козицький.
"Сьогодні свої 97 міг би святкувати Борис Возницький. Дякуємо Борису Григоровичу за десятки тисяч врятованих експонатів, за збережені замки, за музеї, які створили завдяки йому. Дякуємо за те, що нагадали українцям та всьому світові, хто такий Іван Георгій Пінзель. Ви були справжнім ангелом-охоронцем української культурної спадщини. Пам‘ятаємо", — написав Максим Козицький.
Принагідно, у вівторок, 18 квітня, о 17:30 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1) відбудеться прем’єрний показ в Україні фільму про Бориса Возницького «Straznik minionego czasu».
"Вперше в Україні буде показаний фільм 2003 року «Straznik minionego czasu» (Охоронець минулого часу) відомої польської режисерки Малгожати Марії Потоцької за участі Бориса Возницького.
Фільм вражає своєю правдивістю, актуальними подіями 60-70-х років у контексті знищення та порятунку творів мистецтва, пам’яток архітектури на наших землях", — йдеться на сайті товариства УФОТО.
Довідка
Народився Борис Возницький у селі Ульбарів (нині с. Нагірне на Рівненщині). Майже дитиною був зв’язковим в УПА. У 1944 році був мобілізований і потрапив на фронт у штрафну роту. Дивом вижив. Був нагороджений медаллю «За відвагу». Після війни закінчив Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша та Ленінградську академію мистецтв. Але вирішив, що художником не буде, адже більше його цікавила історія мистецтва.
За роки служіння культурі Борис Возницький створив 16 музейних комплексів та зібрав понад 35 тисяч експонатів. Хоча на його долю випали страшні часи тотального атеїзму й бездуховності, коли навіть фотографію пам’ятки архітектури – культової споруди не дозволяли відтворити з хрестом, а в закритих християнських святинях з продірявленими дахами й пташиними гніздами, на землі поневірялися понищені ікони, розбита сакральна скульптура, роздерті стародруки. Фанатизм і житейська мудрість Бориса Возницького долали будь-які бар’єри та перешкоди.
Саме Борис Возницький відкрив українцям і світові скульптури Йогана-Георга Пінзеля, врятувавши частину їх від знищення. Відкрив ікони Йова Кондзелевича, величезні батальні сцени з жовківського Фарного костьолу Св. Лаврентія, зокрема, авторства майстра світової слави Мартіна Альтамонте. Він рятував абсолютно все, що потрапляло в поле його зору – від невеличкої, вкритої кіптявою і порохом скульптури, понівеченої старовинної ікони й закінчуючи колись величним палацом. ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ століття – те, що давно здавалося втраченим, завдяки зусиллям, самовідданості та любові Бориса Григоровича поверталося в культуру, в пам’ять українців.
Початок його діяльності припадає на 1960-1970-ті роки, – час застою та «непробивної» радянської партійної бюрократії, коли на все потрібно було просити дозволу й майже ні на що його не отримувати. Саме завдяки природженому таланту переконувати, організовувати й своїм прикладом мотивувати, Возницький торував дорогу для створення нових експозиційних площ, що дало можливість перетворити Львівську картинну галерею на найбільший нині музеєм європейського мистецтва в усій Україні. Тоді як за часів радянщини (станом на 1962 рік), збірка «Картинної галереї» складала 8 тисяч мистецьких творів. За Бориса Возницького вона розрослась у понад 60 тисяч експонатів, розміщених у відбудованих з руїн замках, меморіальних садибах, а в цілому майже у 20-и музейних спорудах.
Борис Возницький повернув з руїни й забуття Олеський замок, – місце народження короля Речі Посполитої Яна III Собєського, відновив ренесансний комплекс Золочівської оборонної фортеці й палацових споруд у ній, а також Підгорецький та Дубенський замки. Повністю оформив усі зали палацу Розумовського в Батурині.
Найбільшою, широко озвученою мрією Бориса Возницького було врятувати, відреставрувати, музеєфікувати унікальний в Україні, один з найкращих у Європі Підгорецький комплекс – «palazzo in fortezzo» 17 століття та відновити у ньому перший на наших землях (з кінця 18 століття) художній публічний музей, адже велика частина його колишньої колекції, зібрана Борисом Возницьким з різних установ у фондосховище «Музею-заповідника Олеський замок» чекає на відновлену домівку. Це завдання він залишив для наступників. Загинув Борис Возницький 23 травня 2012 року у ДТП на Львівщині.
Джерело: Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, Укрінформ
