Папа Римський Франциск зробив ще один крок до більшої рівності жінок в римо-католицькій церкві. Він змінив церковний закон, дозволивши їм прислужувати біля вівтаря, читати священні тексти на літургіях та роздавати причастя під час богослужіння.
Апостольським листом motu proprio "Spiritus Domini" Папа Франциск постановив, що служіння лекторату та аколітату відтепер відкриті також і для жінок у постійній формі з наданням відповідного церковного мандату, - передає портал Новини Ватикану.
У дійсності, жінки, які читають Боже слово під час літургійних богослужінь чи прислуговують при вівтарі як міністранти чи роздавачі Євхаристі, не є чимось новим у житті сучасної Церкви. Але дотепер це відбувалося без інституційного мандату, як виняток до приписів Папи Павла VI від 1972 року, який застеріг ці служіння виключно для осіб чоловічої статі. Йдучи шляхом розпізнавання, здійснюваного останніми синодальними зібраннями у Ватикані, Папа Франциск вирішив учинити інституційною цю жіночу присутність при вівтарі.
Тож згаданим Апостольським листом він змінив перший параграф 230 канону Кодексу канонічного права, постановивши, що жінки можуть отримати доступ до цих служінь і бути настановленими читцями й аколітами шляхом відповідної літургійної чинності. Святіший Отець пояснює, що таким чином він хотів прийняти рекомендації, що поступили під час різних синодальних зібрань, завдяки яким досягнуто «доктринального поступу, що унаочнив, наскільки визначені служіння, встановлені Церквою, мають за спільну основу спільний стан охрищених і царське священство, отримане в таїнстві хрищення». Слід, за його словами, чітко розрізняти, що йдеться про мирянські служіння, «суттєво відмінні від рукоположеного служіння, що отримується через таїнство рукоположення».
Водночас, Папа Франциск написав листа на ім’я Префекта Конгрегації віровчення, в якому пояснює богословські рації свого рішення, пов’язуючи його з оновленням, накресленим Другим Ватиканським Собором, та нагальністю «наново відкривати співвідповідальність усіх охрищених у Церкві, зокрема, місію мирянства». Нагадуючи словами святого Івана Павла ІІ про те, що «на рахунок рукоположених служінь Церква жодним чином не має повноважень уділяти священиче рукоположення жінкам», додає, що «це є можливим для служінь не пов’язаних із рукоположенням, тож сьогодні здається слушним здолати це застереження».
