Свято Покрови Пресвятої Богородиці віддавна особливо шанується українцями. У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького зберігається близько 60 ікон Покрови.
Про унікальні пам’ятки, які є в експозиції музею, Гал-інфо розповіла завідувачка відділу давньоукраїнського мистецтва Національного музеї імені митрополита Андрея Шептицького Марія Гелитович.
Історія свята
У 910 році, за часів правління імператора Лева Мудрого, візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами. У недільний день, 14 жовтня, під час всеношної, коли Влахернский храм був переповнений тими, що моляться, святий «Андрій, Христа ради юродивий», о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив, що йде у повітрі Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом, й оточена ангелами і сонмом святих.
Богоматір довго молилася, обливаючи сльозами обличчя. Після закінчення молитви зняла з Себе сяюче, мов блискавка, велике покривало й, тримаючи його з великою урочистістю, розпростерла над усім народом.
Іконографія
Як розповіла Марія Гелитович, від часу прийняття християнства перша церква була збудована за Володимира Великого і називалася Десятинною. Вона була присвячена Богородиці. Пізніше, за часів правління Ярослава Мудрого, була збудована Софія Київська, яка також має мозаїчне зображення Оранти (Богородиця – заступниця в молитві перед Хрестом).
«Фактично, Ярослав Мудрий передав український народ і Київську Русь під Покров Богородиці. Цікаво, що в іконописі тих давніх пам’яток не збереглося. Є лише окремі ікони. Свято та іконографія походить з Візантії. Коли Константинополь захоплювали сарацини, то Богородиця відвернула цей напад, захищаючи місто своїм Покровом – Омофором. На багатьох іконах вона зображена так, що тримає цей Покров на руках. За переданням, Андрій Юродивий, що жив, Христа ради, на вулиці в бідності, побачив Богородицю на хмарі і показав своєму учню Епіфанію», - зазначила Марія Гелитович.
Окрім Андрія Юродивого на іконі зображено ще одну історичну постать – Романа Сладкопівця.
«Він жив у інший час, але також зображений на іконах Покрови. Роман Сладкопівець стоїть на підвищенні посеред храму і тримає в руках тексти. Він перший почав складати пісні, гімни на честь Богородиці. Тому його вшановують у той самий день, що й Покров», - сказала Марія Гелитович.
Вона додала, що часто на іконах можна побачити історичні постаті. Наприклад, імператора Лева, імператрицю Зою, єпископа Константинополя Тарасія.
«У нас в Україні це свято набуло особливого культу, бо його пов’язують із визвольними змаганнями. Козаки шанували Покрову. На це свято створили УПА. Часто в іконах Покрови Богородиці ми можемо бачити конкретних історичних осіб», - зазначила Марія Гелитович.
Як наголосила дослідниця, одна із найстаріших ікон Покрови походить із Малнова, що неподалік від Яворова, і датується XІV ст. Зараз ікона зберігається у Києві.
Загалом у Національному музеї у Львові зберігається понад 60 ікон Покрови Пресвятої Богородиці.
Під Твоїм Покровом…
1. Покров Богородиці, к. XV – поч. XVІ ст. с. Рихвальд, Лемківщина (тепер – Польща).
«Це одна із найдавніших ікон Покрови в нашому музеї та в Україні, яка датується початком ХVІ ст. Ікона цікава тим, що має багато художніх елементів високого рівня виконання. Вона дуже багата на тони і півтони. Німби прикрашені золотом і все це на фоні гарної архітектури храму», - сказала Марія Гелитович.
2. Покров Богородиці, перша половина XVІІ ст. походження невідоме.
Ікона нещодавно відреставрована і має дуже цікаву іконографію.
Марія Гелитович наголосила, що Богородиця зображена в розмові з Христом.
«Ікону можна пов’язувати із львівським малярством. Якщо порівняти цей експонат з іконами іконостасу П’ятницької церкви, то можна припустити, що їх виконував один і той самий майстер. Вона витримана у відповідній колористиці, бачимо пишну архітектуру храму. Загалом цікава сама іконографія. Ми не часто бачимо Богородицю із сувоєм, звернену до Христа у молитві за людський рід. Ця ікона дійсно високого мистецького рівня», - наголосила Марія Гелитович.
Прикраси, давні ікони та книги: у Львові показали те, що намагались вкрасти росіяни
3. Різдво Христове зі сценами житія Богородиці, сер. XVІ ст. с. Трушевичі,
Покрову тут ми бачимо в одному із клейм. Тут Богородиця зображена з киворієм, як Оранта.
«На жаль, ікона має великі втрати. Цікаво, що киворій напнутий над її головою, наче шатро», - звернула увагу Марія Гелитович.
4. Майстер Дмитрій – Покров Богородиця, 1560-ті рр. с. Дубровиця, Львівська обл.
Як зазначила Марія Гелитович, це дуже цінна пам’ятка, яка має датування та автора.
«Ми бачимо, що Богородиця тримає перед собою руки. Це є жест згоди з волею Божою. Два ангели на лету тримають над Богородицею Покров, наче арку. Ця ікона з ряду празникових із лаконічною композицією», - сказала вона.
5. Покров Богородиці, перша половина XVІІ ст. с. Медвежа, Львівська обл.
Подібна до інших іконографія. Однак, біля єпископа зображено монаха
6. Покров Богородиці, сер. XVІІІ ст., Східна Україна.
Як розповіла Марія Гелитович, у музеї зберігається ікона Покрови, яка походить із Східної України періоду бароко.
«Ми бачимо характерні для Східної України орнаменти та одяг. Роман Сладкопівець одягнений, як диякон. В усіх тих, хто зображений на іконі досить пишне вбрання. Також тут, як і на іконі XVІІ ст., зображена розмова Христа та Борогодиці. Прикро, що ікона має багато втрат фарбового шару», - сказала Марія Гелитович.
7. Стефан Медицький – Покров Богородиці, сер. XVІІ ст., с. Стара Сіль
«Ця ікона особливо цікава тим, як зображена Богородиця. Від неї розходяться стрічки благодаті, а усіх людей вона, наче, закриває плащем опіки. Тут ми бачимо здорових дітей, калік, знедолених, жінок і чоловіків, заможних і бідних. Різні верстви населення рівні в очах Богородиці. Вона усіх однаково покриває своїм омофором і за усіх молиться», - сказала Марія Гелитович.
8. Хоругва – Богородиця – Мати Милосердя зі св. Онуфрієм та Іваном Хрестителем, поч. XVІІІ ст.
За словами Марії Гелитович, давня церковна хоругва, ймовірно, виготовлена риботицькими майстрами. Її походження невідоме, але можна припустити, що вона походить із Лаврова.
На хоругві зображений св. Онуфрій та Іван Хреститель.
9. Покров Богородиці, 1717 р., с. Верещиця, Львівська обл.
«Це епітафійна ікона з текстом про померлу Настасію - дружину Дмитрія Поповича. Тут ми бачимо молоду ще жінку із своїм чоловіком, які стоять навколішки. Ікона пишна, а Богородиця тут зображена в короні. Датується ікона початком XVІІІ ст. і ми тут бачимо інший одяг і зачіски», - сказала Марія Гелитович.
