25 травня пішов із життя український поет, публіцист, перекладач Дмитро Кремінь. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомила відповідальна секретарка НСПУ Тетяна Винник, - передає Читомо.
ʺЩойно зателефонувала голова Миколаївської письменницької організації НСПУ Віра Марущак, сповіщаючи сумну звістку: сьогодні пішов у засвіти поет, перекладач, публіцист, есеїст, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії Дмитро Дмитрович Креміньʺ, — написала Винник.
Дмитро Кремінь — поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії. Був членом Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, Асоціації естрадних діячів України, головним редактором часопису ʺСоборна вулицяʺ.
Вступивши до Ужгородського університету, заприятелював із класиками закарпатської літератури: Петром Скунцем, Іваном Чендеєм і Феліксом Кривіним. З Чендеєм Кремінь їздив до Львова, де познайомився з Григорієм Чубаєм, Миколою Рябчуком, Олегом Лишегою, Віктором Морозовим, Володимиром Івасюком.
Разом із університетським товаришем Миколою Матолою Дмитро Кремінь зайнялися самвидавом, передрукувавши на машинці свої поезії, поеми, симфонії. Потім їх художньо оформили у кілька чисел альманаху ʺСкриняʺ.
Один із варіантів журналу, скоріш за все, потрапив до рук каральних органів. Тоді проти Кременя почалися репресії. На засіданні університетської літературної студії, його творчість піддали критиці, звинувачуючи у вільнодумстві, незрозумілості образів тощо. Під час чергового обшуку, який збігся із другою хвилею арештів в Україні, в нього було вилучено рукопис і нині невідомої широкому загалу книжки.
Кремінь — автор двох десятків поетичних збірок, серед яких: ʺТравнева аркаʺ, ʺПівденне сяйвоʺ, ʺТанок вогнюʺ, ʺПолювання на дикого вепраʺ, ʺМедовий місяць у Карфагеніʺ, ʺPoems from the Scythin Wild Fieldʺ та ін. Його тексти перекладені англійською, китайською, латиською, словацькою, російською.
Сам письменник перекладав із німецької, грузинської, осетинської, російської та інших мов.
Як публіцист друкувався у журналах ʺСучасністьʺ, ʺКур’єр Кривбасуʺ, ʺДзвінʺ, ʺLondon Magazineʺ, ʺPrismʺ, ʺHayden’s Ferry Reviewʺ, ʺEclecticaʺ та ін.
Лауреат кількох премій, серед яких: Всеукраїнська літературна премія ім. Володимира Свідзінського, Всеукраїнська літературна премія імені Володимира Сосюри, Міжнародна літературна премія ім. Івана Кошелівця. У 1999 році отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книжку поезій та симфоній ʺПекторальʺ.
