Стало відомо, що у вівторок уночі відійшов у вічність багаторічний соліст Львівського національного театру опери та балету ім. С. Крушельницької, викладач Музичної академії ім. М. Лисенка Роман Вітошинський, - інформує прес-служба Львівського Національного академічного театру опери та балету.
Відійшов у засвіти прекрасний співак, володар ніжного ліричного тенора зі сріблястим тембром, провідний соліст Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької у 1968-2012 рр., народний артист України Роман Вітошинський. Артист, шляхетний на сцені, і благородний у житті. Патріот, рідкісна людина, обдарована великим талантом і скромна.
Роман Вітошинський народився на Тернопільщині. Входив у спів, як більшість молодих сільських людей того часу: вдома з родиною, далі – в художній самодіяльності у школі, потім – на фабриці. Добре, що знайшлися люди, які зауважили талант юнака, і сказали: ʺТи хочеш співати не лише в нас, то їдь і вчисяʺ.
Успішно завершив Тернопільське музичне училище і Львівську державну консерваторію. Дипломну роботу – партію Лєнського в опері ʺЄвгені Онєгін П. Чайковського – заспівав так майстерно, що відразу був прийнятий у трупу Львівської Опери на посаду соліста. Чарував голосом тисячі слухачів. Його запрошували в столичні театри. А він залишався вірним львівському. В його доробку – весь класичний репертуар ліричного тенора. Зразковий, неповторний. Ми його ніколи не забудемо.
Вітошинський Роман Зенонович почав працювати в Театрі , ще будучи студентом Львівської державної консерваторії імені М.Лисенка. Його дипломна робота – партія Ленського з опери ʺЄвгеній Онєгінʺ П.Чайковського – засвідчила великий талант молодого співака. За кілька років у його творчому доробку появився чималий класичний репертуар ліричного тенора, який із кожним роком збільшувався і чарував публіку. Артиста з красивим, ніжним, сріблистого тембру голосом,з гарною сценічною зовнішністю запрошували до себе столичні театри, Р.Вітошинський залишався вірним рідному львівському театрові. Він виступав і в глибинці – перед працівниками заводів, у сільських клубах, де виконував арії з опер і українські народні пісні.
