Після довгої недуги в Римі у ніч на 3 лютого 2006 року помер Владика Іван Хома, титулярний Єпископ Патари — повідомляє прес-секретаріат глави УГКЦ. Похоронні богослужіння відбудуться в соборі Святої Софії в Римі.
Владика Іван Хома народився в місті Хирові на Львівщині (сьогодні Самбірсько-Дрогобицька єпархія) 27 листопада 1923 року. Початкову школу закінчив у Хирові, середню освіту здобував у гімназіях в Перемишлі та Самборі. З 1942 до 1945 року навчався в Духовній семінарії в Перемишлі. В березні 1946 року прибув до Риму, де почав свої студії в Папському інституті Урбаніяна і виховувався в українській Колегії св. Йосафата.
У 1951 році захистив докторат із богослов’я. Ієрейські свячення йому уділив 29 червня 1949 року Архієпископ Іван Бучко, залучаючи одразу молодого священика до роботи у своїй канцелярії Апостольського візитатора для українців у Західній Європі. У тому місці о. Іван працював до 1963 року як другий секретар і архівар. У 1959 році отримав від блаженного Івана XХІІІ титул папського прелата. У 1969-1996 викладав історію Вселенської та Української Церков у Малій духовній семінарії в Римі, яку очолювали Отці Салезіяни.
З часу виходу на волю Митрополита Йосифа Сліпого і до смерті Патріарха о. Іван працював у нього як секретар, канцлер і член Львівського крилосу. 2 квітня 1977 року Патріарх Йосиф висвятив його на єпископа. У 1996 році Слуга Божий Іван Павло ІІ підтвердив цю хіротонію та іменував його титулярним Єпископом Патари. Кардинал Мирослав Любачівський у 1998 році призначив його Апокризарієм УГКЦ в Римі.
Спершу як священик, а потім як єпископ Владика Іван виконував у Римі ще й такі обов’язки: з 1960 до 1997 року був він секретарем Українського богословського наукового товариства і головним редактором журналу «Богословія», з 1965 до 1999 - викладачем історії Церкви в УКУ, з 1985 до 2001 року - ректором УКУ, з 1998 до 2000 року - першим членом Комісії для підготовки святкування Ювілейного року в УГКЦ, з 1989 до 2002 року - головою Товариства Святої Софії. Цю низку багатогранних обов’язків свого апостоляту для УГКЦ в Римі він виконував у тісній співпраці з нашими владиками, зокрема Архієпископом Іваном Бучком, Патріархом Йосифом, Кардиналом Мирославом і Блаженнішим Любомиром.
Покійний залишив для УГКЦ та її богослов’я кілька історичних творів, видав майже всі твори Патріарха Йосифа, написав цілу низку наукових праць, засвідчуючи відданість і любов до рідної Церкви і свого народу.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ