1 червня в день свого 90-річчя пішла з життя українська перекладачка Ольга Сенюк, - передає Читомо.
Ольга Сенюк — перекладачка із англійської та скандинавських мов, лауреат Премії імені Максима Рильського. Працювала редакторкою видавництв ʺВеселкаʺ, науковою співробітницею Київського історичного музею. Брала активну участь у русі шістдесятників і впроваджувала у своїх перекладах автохтонну українську лексику.
В інтерв’ю Українському тижню перекладачка розповіла, що несвідомо обрала дитячу літературу, орієнтуючись швидше на шведських письменників. Вона зупинилася на Астрід Ліндґрен, оскільки завжди хотіла перекладати найкраще. Перекладачка отримувала книжки від самої письменниці, добре знала її і навіть їздила до неї в гості. Вона переклала майже увесь творчий доробок шведської письменниці, зокрема книжки: ʺМалий і Карлсон, що живе на дахуʺ, ʺПеппі Довгапанчохаʺ, ʺМіо, мій Міоʺ, ʺРасмус-волоцюгаʺ, ʺБрати Лев’яче Серцеʺ, ʺРоня, дочка розбійникаʺ, ʺЗнаменитий детектив Блюмквістʺ, ʺПригоди Еміля з Льонеберґиʺ, ʺДіти з Гамірногоʺ.
Також Ольга Сенюк переклала:
- з англійської Джека Лондона (оповідання в ʺТворахʺ), Вільяма Шекспіра (ʺВіндзорські жартівниціʺ), Вільяма Теккерея (ʺЯрмарок суєтиʺ), Вільяма Еша (ʺВибір зброїʺ), Марка Твена (оповідання у збірці ʺОповідання та памфлетиʺ);
- з данської Єнса Петера Якобсена (ʺНільс Люнеʺ, ʺПані Марія Груббеʺ), Еріка Амдрупа (ʺВ чиїх руках був ніжʺ), Гаральда Бергстеда (ʺПразник святого Йоргенаʺ, ʺМартін Андерсен-Нексеʺ, ʺПасажири вільних місцьʺ);
- з ісландської Стефана Йоунсона (ʺСага про малого Х’ялтіʺ);
з норвезької Тура Геєрдала (ʺАку-Акуʺ), Ґерту Нюквіст (ʺТрава нічого не ховаєʺ), Генріка Ібсена (ʺРосмерсгольмʺ, ʺЛяльковий дімʺ), Б’єрнстьєрне Б’єрнсона (ʺНебезпечне сватанняʺ), Сінгб’єрна Гельмебака (ʺАндерсенам — ура!ʺ), норвезькі народні казки, прислів’я та приказки; - зі шведської Сельму Лагерлеф (ʺСага про Єсту Берлінгаʺ, ʺЧудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьмиʺ), Туве Янсон (ʺДиво-капелюхʺ), казки Захаріаса Топеліуса, Рольфа Блумберга (ʺЗолото і анакондаʺ), Пера Вале (ʺВбивство на 31-му поверсіʺ), Августа Стріндберга (ʺЧервона кімнатаʺ, ʺПана Юліяʺ, оповідання), Сару Лідман (ʺОстрівʺ, ʺЯ і мій синʺ), Пера Лагерквіста (ʺКатʺ, ʺКарликʺ, ʺВаравваʺ, ʺСивілаʺ, ʺПаломникʺ, ʺМаріамнаʺ), Торґні Ліндґрена (ʺБджолиний медʺ, ʺШлях змія на скеліʺ), Пера Улофа Енквіста (ʺІз життя дощових черв’яківʺ, шведські прислів’я та приказки. —
та багато інших творів.
Ольга Сенюк говорила, що усе, що вона хотіла, за що бралася, — зробила. Немає такого, що вона бажала перекласти і їй не дали. Як свідчили журналісти, у квартирі перекладачки три кімнати було заставлено шафами з оригіналами світової літератури та словниками.
