«Росія йде з Донбасу» – такий висновок зробили деякі українські політичні оглядачі після подій в окупованому Донецьку, в якому ідейний «новорос» Андрій Пургін був відсторонений з посади «спікера парламенту» Донецької квазіреспубліки, а представник Луганської квазіреспубліки Дейнего тим часом заявив, що відновлення контролю Києва над російсько-українським кордоном не становитиме загрози для окупантів. «Гал-інфо» запитало в експертів, чи справді «переворот» у Донецьку є індикатором змін в стратегії Кремля щодо окупованих територій Донбасу.
Донецькі журналісти Денис Казанський та Олексій Мацука розбіглися в оцінці ролі Ріната Ахметова в подіях на Донбасі, проте одностайно зійшлися на тому, що надіятися на швидкий вихід Росії з Донбасу украй наївно.
Росія не йде з Донбасу
На думку Дениса Казанського, Пургін був усунений з посади «спікера парламенту» через спробу провести референдум про приєднання до Росії, що суперечить Мінським угодам. Утім, позірна прихильність Росії до цих угод не означає, що Росія збирається їх виконувати.
«За моєю інформацією, Пургін намагався організувати референдум щодо вступу до Росії, тобто пішов урозріз з Мінськими угодами. Він почав їздити в Росію, домовлятися з бізнесменами та олігархами із числа яструбів і тим самим зривав плани Кремля. Тому була дана команда його прибрати. Й не більше. Просто так Росія з Донбасу не піде. Вона буде робити все, щоб інтегрувати ці «республіки» до складу України в якості п’ятої колони, за допомогою якої можна буде тримати нас на короткому повідку. Задля цього Росія може зробити все, що завгодно. Всі ці пушиліни, пургіни – це нулі, пішаки, яких можна переставляти чи взагалі прибирати, як Кремлю заманеться», – наголосив Денис Казанський.
З точки зору Олексія Мацуки, все іще прозаїчніше. В подіях, названих «переворотом», передовсім ідеться про боротьбу за ресурси між московськими групами Суркова й Володіна. Противна Мінським угодам ідеологічна платформа Пургіна стала лише приводом для перемоги Суркова.
«Події, що там відбулися, – це винятково боротьба за ресурси між різними угрупованнями. Якщо раніше в Донецьку була Сім’я та клан Ахметова, які між собою всякчас сперечалися, то тепер там уже нові клани, які закорінені у Москві. На біг-бордах в Донецьку написано «Донецкий народ решает», але по суті він нічого не вирішує. Вирішують все куратори з Москви, які розглядають нашу територію як сировинну базу. Власне, хто з цих кланів матиме більший доступ до ресурсів, той і буде отримувати більше бонусів. А щоб мати доступ до ресурсів, треба мати своїх підлеглих, які би керували Донецьком. Таких як Пушилін або Пургін», – сказав Олексій Мацука.
Він нагадав, що Андрій Пургін – це засновник громадської організації «Донецька республіка», яка була ідеологом нинішнього квазідержавного утворення. За його словами, Москва прибирає цих ідеологів, тому що вони виступають за радикальні рішення, за розширення «Донецької республіки» до Харкова та Дніпропетровська.
«Проте усунення ідеологів не означає, що Москва йде з Донбасу. Це означає лише те, що є контрольовані й неконтрольовані у міжклановій боротьбі люди. Якщо Пушиліна ми відносимо до креатури Суркова, то Пургіна – до креатури клану Володіна, який лише набирає свою потужність і шукає людей», – висловив переконання журналіст.
Він додав, що клановість – це традиційна риса донецької політики.
«Раніше там був клан Ахметова і Сім’я. Але якщо на початку Сім’я контролювала ситуацію в Донецьку, звозила людей на мітинг «русской весны», то потім туди почали проникати люди з Росії, які раніше мали лише опосередкований вплив, а тепер мають прямий вплив. Натомість колишня еліта практично не впливає на ситуацію у Донецьку», – зазначив Олексій Мацука.
Участь Ріната Ахметова в «днр/лнр»
Власне, позиції журналістів суттєво розбіглися щодо оцінки участі Ріната Ахметова в житті окупованих регіонів. На думку Дениса Казанського, інтереси Ахметова та люди Ахметова, що лобіювали ці інтереси, завжди були присутні в так званій республіці.
«Зараз кажуть, що люди Ахметова кудись повертаються. Вони не повертаються, бо вони завжди там були. Авжеж, це не топ-менеджери й не люди, що тісно пов’язані з Ахметовим. Образно кажучи, це не Ємченко (директор зі зв’язків з громадськістю СКМ. – Гал-інфо), а персонажі типу Грановського, які десь колись світилися у непрямих зв’язках з Ахметовим й які одержували від нього гроші. Тому так чи інакше його люди та інтереси завжди були там присутні. Десь півроку тому Бородай відверто казав, що Ахметов підтримує «днр» за допомогою своїх підприємств та гуманітарної допомоги, а взамін бойовики не чіпають його власність. Змова існує й це вже давно не є секретом», – сказав він.
На думку Дениса Казанського, Ахметов не зацікавлений в цілковитій реінтеграції окупованих регіонів до складу України, оскільки прагне контролювати «республіки» на правах особистої вотчини.
«Своєрідний феодальний наділ, де він та інші представники клану могли би користуватися повною свободою дій, встановлювати свої закони та правила. Це можна назвати, як завгодно – «днр» чи «окремі райони». Суть від цього не міняється. Річ в тому, що і до війни Донбас був своєрідною автономією. Там діяли свої правила, закони. Там ходили хіба що українські гроші та паспорти. Але про конституцію там нічого не чули. У маленьких присілках люди жили за пролетарсько-бандитським кодексом», – нагадав Денис Казанський.
Натомість Олексій Мацука не бачить доказів прямої участі олігарха в процесах на окупованих територіях.
«Поки працюють підприємства, наприклад, Єнакіївський металургійний закон, то зрозуміло, що Ахметов має певний вплив. Але доказів щодо прямого впливу… Ми проводимо моніторинг впливу Росії на ситуацію на Донбасі, й про це я можу говорити, однак прямих доказів того, що Ахметов сьогодні в той чи інший спосіб контролює ситуацію в Донецьку, в мене немає. Фракції імені Ахметова там немає. Шишацького (останній перед війною голова Донецької ОДА. – Гал-інфо) та інших людей, які з ним афілійовані, там теж немає», – зазначив він.
Чого чекати найближчим часом?
З точки зору донецьких журналістів, в політичному плані найближчим часом суттєво нічого не зміниться. Ненадійна мінімізація градусу бойових дій – найбільше, на що можна сподіватися. Втім, журналісти вважають, що й реалізація дальших пунктів Мінських угод не принесла б Україні нічого доброго.
«Незабаром Пушилін зробить оголошення про те, що Донецька та Макіївська агломерації будуть намагатися вступити на правах широкої автономії в Україну і таким чином цей конфлікт може бути замороженим. Питання в тому, чи наше суспільство буде готове сприйняти так звану народну міліцію – колишніх бандитів, які тепер будуть називатися владою? І чи воно навіть нам, донеччанам, потрібно, щоб нас представляли якісь маргінали, яких ми не обирали? Я маю на увазі Пушиліна, Захарченка чи інших екзотичних лідерів-маргіналів. Це відкрите питання», – зазначив він.
З ним погодився Денис Казанський.
«В тому вигляді, в якому це зараз є, думаю, що Україна від цього програє. Ми одержуємо назад абсолютно ворожі території з озброєними військами, які підпорядковуються керівництву іншої держави. Якщо цій державі вигідно, вони можуть удати, що входять до складу України. Але щойно за помахом пальця з Москви надійде інша команда, вони негайно почнуть руйнувати, підривати. Тому це жодною мірою не відновлення стабільності. Це сплячий вулкан, який будь-якої миті може знову вибухнути», – резюмував журналіст.
«Немає підстав думати, що просто так все закінчиться. Поки там буде Москва, то нічого не буде. Населення настільки перелякане, що для нього прапор України – це щось негативне. Поки не прийде усвідомлення, що прапор України є символом свободи, то, на жаль, ми нічого не змінимо», – підбив підсумок Олексій Мацука.
Розмову вів Сергій Стуканов.
