Інформаційні спецоперації, спрямовані на дискредитацію та зрив мобілізаційних заходів в Україні, росіяни почали реалізовувати ще в рамках гібридної агресії у 2014 році.
Ворожі спецслужби організовували традиційні активні заходи, зокрема «мітинги дружин і матерів» та «антивоєнні» пікети. Про це йдеться у матеріалі Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
У медіа просувалися наративи, спрямовані на посилення регіональних, соціальних та інших розколів в українському суспільстві, недовіри до військово-політичного керівництва країни. У соціальних мережах активно розганялися заклики до відправки на передову народних депутатів, синів високопосадовців у складі «батальйону «Мажор», усіх поліцейських, прокурорів, податківців та СБУшників (адже в Україні «не війна, а антитерористична операція») тощо.
Для озвучування потрібних меседжів залучалися місцеві лідери суспільної думки. Найвідоміший випадок – відеозвернення журналіста з Івано-Франківська Руслана Коцаби, який закликав бойкотувати мобілізацію, виправдовував «повсталий Донбас» та заперечував наявність там російський регулярних військ. Кримінальне провадження та судовий процес дозволили зробити з Коцаби «в’язня сумління» та символ «політичних репресій в Україні».
У 2016-2021 роках мобілізація в Україні не проводилася, підрозділи Збройних сил та Національної гвардії України, що виконували завдання в районі АТО/ООС, укомплетковувалися контрактниками.
24 лютого ситуація докорінно змінилися. У перший день повномасштабного вторгнення Президент України Володимир Зеленський підписав указ про загальну мобілізацію. Майже одночасно стартувала російська пропагандистська кампанія з її зриву.
Ключові антимобілізаційні наративи:
- військкомати оголосили «полювання»: повістки вручають чоловікам призовного віку на вулицях, у транспорті, в магазинах, на роботі;
- після вручення повістки мобілізованих без підготовки та медогляду відправляють на передову, мобілізовані – «гарматне м’ясо»;
- воюють лише російськомовні / лише україномовні, лише вихідці зі Сходу України (поки «западенці» «прохолоджуються») / лише мешканці Заходу (поки «східняки» тікають на Захід чи за кордон);
- заможні від повісток відкуповуються хабарями, мобілізують лише бідних (варіант: мешканці міст уникають мобілізації, селян – «забирають цілими селами»);
- ворог сильніший, спротив не має сенсу;
- військовий облік жінок є підготовкою до тотальної мобілізації;
- чоловіків призовного віку треба випускати за кордон: заборона руйнує сім’ї та шкодить економіці;
- уникнути мобілізації можна завдяки різним «схемам» виїзду за кордон.
Сформульовані наративи віддзеркалюють ситуацію із примусовою мобілізацією на окупованих територіях Донецької та Луганської областей та ставлення російського командування до «мобіків», а також грають на історичних травмах українців (мобілізація «чорносвитників» під час Другої світової війни).
Розповсюдження цих наративів має на меті:
- посіяти сумніви щодо законності загальної мобілізації;
- запевнити українців у вибірковості, а отже несправедливості мобілізації;
- нормалізувати різні практики ухилу від мобілізації;
- підірвати рівень довіри до Збройних сил України.
Відбувається також повісткова істерія у Telegram-каналах
В описі Телеграм-каналів вказано, що метою їх створення є «превенція нецільового вручення повісток», що вписується в наратив про «незаконність» та «несправедливість» мобілізації. Разом із тим, адміністратори запевняють, що не мають на меті зривати мобілізацію. Лого каналів створені за єдиним шаблоном.
Наповнення каналів здійснюється шляхом публікації повідомлень, які бот отримує від підписників. У більшості випадків це лише текстові повідомлення, які нерідко супроводжуються закликами «бути обережними». Журналістка «Громадського» Діана Буцко впевнилася, що інформацію від підписників адміністратори каналів не перевіряють.
На питання, виконують адміністратори каналів завдання російських кураторів чи лише «хайпують» на гарячій темі заради нарощування аудиторії, мають відповісти спецслужби. У будь якому разі, ці канали просувають вигідні РФ наративи.
Демотивуючі відео
Ще одним інструментом підриву довіри до військово-політичного керівництва, деморалізації та зриву мобілізації є розповсюдження відеозвернень підрозділів, що залишили позиції. Як правило – це підрозділи територіальної оборони, перекинуті зі своїх регіонів на Донбас.
Подібні відео записували групи військовослужбовців 101-ї, 110-ї, 115-ї бригад, 1-го і 56-го стрілецьких батальйонів, 71-ї єгерської бригади, а також їхні родичі.
Структура та меседжі цих відеозвернень відповідають рекомендаціям, що розповсюджують росіяни у зоні бойових дій. Про те, як «правильно» залишити позиції та уникнути відповідальності, регулярно розповідають в ефірі радіо «Победа» та інших ворожих радіостанцій.
Уривок з російських рекомендацій: «В видеообращении сообщите: что вас бросили командиры, у вашего подразделения нет боеприпасов и горючего, много раненых, приказы и помощь от командования не поступают, а морально-психологическое состояние не позволяет выполнять боевые задачи. В таких условиях вы вынуждены оставить позиции и выйти из района боевых действий для сохранения своей жизни и подразделения как боевой единицы. Обращение на камеру должен зачитать старший».
Одним із завдань публікації відео катування українського військовополоненого можна вважати деморалізацію українців шляхом візуалізації «страху кастрації», який також може стати мотивом уникати мобілізації та участі в бойових діях.
Заклики до «відкриття кордонів»
Із оголошенням воєнного стану в Україні запровадили обмеження на перетин державного кордону для військовозобов’язаних. Чоловіки призовного віку мають право на виїзд з країни лише у чітко визначених випадках.
Через соцмережі та мережу прокремлівських Telegram-каналів розповсюджуються меседжі про «масову втечу» українських чоловіків за кордон, що має деморалізувати тих, хто залишається. Паралельно з цим просуваються ідеї несправедливості та непотрібності обмежень, так як вони «порушують конституційні права», шкодять економіці та «руйнують сім’ї».
Повідомлення українських правоохоронців про чоловіків, затриманих при спробі незаконно перетнути кордон, а також про викриті «схеми» переправлення російські канали висвітлюють як доказ «провалу мобілізації». Особливу увагу пропагандистів привернули чоловіки, що намагалися виїхати з України, видаючи себе за жінок.
Тема українських чоловіків у жіночому одязі отримала розвиток: пропагандисти стверджували, що окупанти нібито взяли в полон переодягнених захисників Маріуполя, а також віщували «варіант Керенського» для Зеленського. Розповсюдження інсинуацій про втечу з Петрограда голови Тимчасового уряду у жіночій сукні можна вважати однією з перших вдалих кампаній більшовиків з компрометації опонента. Із поширенням тюремної субкультури у сучасній Росії такий закид є ще й способом принизити («опустити») противника.
Було зафіксовано декілька сплесків активності пропаганди щодо цієї теми, зокрема:
- 9 травня – після заяви прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля про те, що уряд не планує знімати обмеження для чоловіків;
- 22 травня і 10 червня – після коментаря та офіційної відповіді Володимира Зеленського на петицію про скасування виїзду чоловіків за кордон.
- 28 липня – після того, як чергова петиція набрала 25 тисяч голосів.
Автор травневої петиції Олександр Гуміров у 2021 році вимагав у президента скасувати карантинні обмеження, а в 2015-му – брав участь в організації мітингів боржників, що оформили валютні кредити і вимагали перерахувати їх «по старому курсу».
Соціальні мережі рясніють таргетованою рекламою про «законний перетин кордону» для чоловіків. Йдеться як про організацію виїзду за «студентською схемою», так і про відверте шахрайство. Рівень задіяності в цьому спецслужб РФ мають оцінити кіберфахівці українських спецслужб.
Отже цілями інформаційної активності росіян щодо розповсюдження антимобілізаційних наративів є:
- ускладнення та гальмування поповнення особового складу ЗСУ та інших складових Сил оборони України, що є критично важливим в умовах обраної росіянами стратегії війни на виснаження;
- посилення антиурядових настроїв, дестабілізація суспільно-політичної обстановки;
- дискредитація Збройних сил України;
- деморалізація українців, посилення рівня недовіри в суспільстві.
