29 жовтня 1914 року січові стрільці здобули стратегічну перемогу у бою на горі Ключ під містом Сколе (Львівська область).
Гора Ключ у жовтні 1914 року стала ареною кривавих боїв між УСС та московським військом. Січові стрільці вели стрімкий наступ до підніжжя Українських Карпат, - пише користувач grzegorz_b на Livejournal.
Метою московитів було швидке оточення та знищення 55-ї Австро-угорської дивізії у складі якої перебували і відділи українського січового стрілецтва. Через відсутність достатніх сил для успішної оборони, командування дивізії вирішило, що найкраще в даній ситуації буде відступити, стабілізувавши фронт по лінії Бескидів. Для уникнення повного оточення дивізії необхідно було відновити контроль над двома стратегічно важливими горою Комарницькою та горою Ключ. Здобуття гори Ключ було доручено стрілецькій сотні Володимира Сроковського. Наступ розпочато стрільцями 28 жовтня. Після посиленого обстрілу ворожих позицій стрільці пішли в атаку. Московські війська розділилися. Частина їх відступала, а інша, полишивши окопи і виставивши вперед багнети, пішла стрільцям на зустріч.
Учасник цього бою так описував його перебіг:
“Стрільців щораз меншає. Одні поранені, інші вбиті. Нарешті головний приступ. Усі вцілілі швидко біжать уперед. Москалі подалися назад… одначе не всі це роблять. Багато москалів вискочило з окопів та наставило багнети проти нас; але стрільці в одну мить [прикладами гвинтівок] потрощили їм голови… Земля, червона від крові, густо вкрилася московськими трупами. Нарешті ми взяли московські окопи.”
Результатом бою 29 жовтня було взяття стратегічно важливих висот. При цьому 13 стрільців загинули, 14 було поранено, між ними і командант сотні Володимир Сроковський. Він помре від отриманих ран навесні наступного року. Варто зауважити, що під час бою за Ключ частина стрільців була озброєна однозарядними гвинтівками системи Верндля, знятими з озброєння австрійської армії ще в 1888 році.
Лише за кілька тижнів до цього, в середині жовтня 1914 року, січове стрілецтво по суті отримало своє перше бойове хрещення.
Ось які події передували бою за гору Ключ:
У формуванні Легіону активну участь взяло військове товариство «Січові стрільці» (утворене з ініціативи українських діячів Галичини у березні 1913 р.) та посталі в перші місяці потому понад 50 аналогічних товариств у Сокалі, Бориславі, Яворові, інших містах Галичини.
Українські добровольці, відібрані в Стрию, після складання присяги вирушили до Закарпаття для організаційного оформлення і військового вишколу. Там, у селах Горонда та Страбичово поблизу Мукачева, 7 вересня 1914 легіон Українських Січових Стрільців було розділено на два з половиною курені (батальйони). Кожен курінь складався з чотирьох сотень, кожна сотня — з чотирьох чет (взводів). І–й курінь очолив Михайло Волошин, сотні — Василь Дідушок, Роман Дудинський, Осип Будзиновський і Никифор Гірняк, якого через хворобу згодом замінив Володимир Сроковський. II–м куренем командував Гриць Коссак, сотнями — Сень Ґорук, Осип Семенюк, Михайло Баран, Осип Букшований. У III–му півкурені отаманом був Степан Шухевич, стрийко Романа Шухевича, сотниками — Дмитро Вітовський та Теодор Рожанківський, якого 9 вересня замінив Іван Коссак.
Так почався Карпатський похід УСС.
Дня 6 жовтня УСС розділено на три групи. Одна частина під проводом сот. д-ра Михайла Волошина рушила через Вишків та Сенечів у напрямі на Людвинівку. Друга, найбільша група з отаманом Коссаком, через Воловець у напрямі Стрия, третя під командою отамана Шухевича через Ужок та Турку, потім на Дрогобич.
Так почався Карпатський похід УСС, що вкрив славою стрілецьке ім’я. Один за одним, як листки у вінку, чергуються стрілецькі бої та перемоги. Звіт астрійського генерального штабу подає вже 9 жовтня, що “у боях відзначився також Український Добровольчий Лєгіон.” Дня 18 жовтня півкурінь отамана Шухевича доходить до Борислава, Дрогобича та Нагуєвичів. Під Попелями прийшло до першої більшої сутички з ворогом. Сотня Івана Коссака вступає в бій під Сільцем з трьома сотнями москалів і 20 жовтня здобуває Дрогобич, а сотня Дудинського входить дня 21 жовтня до Стрия. В бою з гренадерськими частинами вона втрачає половину людей, але втримує позиції, тоді як австрійські відділи уже давно їх покинули. Підчас відступу сотні І. Коссака, Букшованого і М. Барана стримали наступ москалів в околицях Синевідська.
Такі були перші бої Стрілецтва, його перші подвиги й невдачі.
