Степан Бандера був одним з чільних ідеологів та теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН(Б). Радянські спецслужби боялися впливу Степана Бандери і тривалий час намагалися його вбити.
Усього Служба Безпеки ОУН запобігло близько десяти замахам на провідника націоналістів.
7 замахів на Степана Бандеру здійснено у 1947–1959 роках. Про них розповів керівник розвідки ОУН Степан Мудрик (1919 - 2004 рр):
- 1947 року таку підготовку робив агент КҐБ, який був відомий під прізвищем Мороз;
- 1948 року такий план намагався реалізувати агент Стельмащук;
- 1950 року вбивство готував агент з Праги;
- 1952 року з Москви до Німеччини надіслали агентів, які виступали під прізвищами Лєман і Лєгуда;
- 1953 року до Західної Німеччини надіслали агента, родом з Волині, під прізвищем Стефан Ліпгольц;
- Весною 1959 року агент КҐБ Вінцік із Відня робив спроби викрасти сина Бандери, який навчався у гімназії;
- 1959 року у Москві підготували молодого поляка, родом з Волині, який мав прилюдно застрелити Степана Бандеру і заявити, що він помстився за поляків, які, начебто, потерпали на Волині.
Відтак, лише 15 жовтня 1959 року у Мюнхені агент КДБ Богдан Сташинський пострілом із спеціально виготовленого пістолету (стріляв ампулами з ціаністим калієм) вбив Степана Бандеру.
