У п’ятницю, 10 лютого, Львів попрощається ще з чотирма Героями. Андрій Копичин, Андрій Филипчук, Денис Яковлєв, Сергій Золотарьов захищали Україну від російських окупантів.
Чин похорону Андрія Копичина та Андрія Филипчука розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 – міська церемонія прощання на площі Ринок.
Чин похорону Дениса Яковлєва та Сергія Золотарьова розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 14:30 – міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.
Оновлено. Як повідомили у Львівській міській раді, у зв‘язку з повітряною тривогою у Львові, прощання з Героями переноситься. Чин похорону розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі Св. Петра і Павла, після закінчення тривоги.
Біографічна довідка.
Сергій Золотарьов (22.12.1980-03.12.2022) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №77 з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Закінчив Професійно-технічне училище №53 міста Львова.
Після завершення навчання проходив військову службу в Автономній Республіці Крим.
Протягом останнього періоду працював на Приватному підприємстві «Терра-Пак». Раніше обіймав посади у Товариствах з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» та «Гал-клуб». Захоплювався автомобілями та рибальством.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Виконував бойові завдання на східному та південному напрямках.
У Сергія Золотарьова залишилися дружина, троє синів, батьки, сестра, теща та хрещена донька.
Андрій Копичин (10.06.1967-02.02.2023) Львів’янин.
Навчався у Ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради. У 1985 році закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище». Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за напрямком «Інженерна механіка».
У мирний час працював у Публічному акціонерному товаристві «Львівський завод «Автонавантажувач» та у Товариствах з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс» і «ЕФЕ Бетон».
Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив стати на захист Батьківщини та вступив до лав 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України.
У Андрія Копичина залишилися мама, дружина, син із родиною, донька, хрещені діти та племінники.
Денис Яковлєв (09.08.1984-01.02.2023) Уродженець Горлівки Донецької області.
Навчався в Державному навчальному закладі «Ізюмський професійний аграрний ліцей». У 2016 році переїхав до Львова.
Проживаючи на Донеччині, займався фермерським господарством. Захоплювався футболом та творчістю Леонардо да Вінчі.
Активно підтримував Революцію Гідності, виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції у складі батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Брав участь у боях за Дебальцеве, Станицю Луганську та на Світлодарській дузі.
Із початком повномасштабного вторгнення боровся із державою-терористом у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Дениса Яковлєва залишилися дівчина, син та донька.
Андрій Филипчук («Сірий») (25.09.1989-2.02.2023) Народився у селі Хишевичі Львівської області в родині археолога Михайла Филипчука.
Навчався в Коропузькій загальноосвітній школі. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Протягом 2011-2014 років навчався в аспірантурі ЛНУ ім. І. Франка за спеціальністю «археологія».
У 2015 році обійняв посаду заступника директора з наукової роботи Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ». Археолог, історик, гід-екскурсовод по Львову та Пліснеську. Керівник Пліснеської археологічної експедиції (2016-2021 рр.), член ВГО «Спілка археологів України» та ГО «Підгірці-Шолом».
Автор понад 150-ти наукових та науково-популярних праць і монографій. Цікавився археологією та ранньою історією слов’ян, старожитностями Пліснеського археологічного комплексу. Активно досліджував та популяризував середньовічну історико-культурну спадщину України.
Із початком повномасштабного вторгнення без вагань став на захист Батьківщини. Боронив державу у лавах 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України. На фронті опанував професії бойового медика та навідника СПГ-9 «Спис». Виконував бойові завдання у «найгарячіших» точках Луганщини та Донеччини. Залишався відданий своїм життєвим принципам: «Бог, Україна, сім’я».
В Андрія Филипчука залишилися дружина, маленький син та сестра.
