Затишком в будівлі залізничного вокзалу «Івано-Франківськ», збудованого в стародавньому галицькому місті з тодішньою назвою – Станіславів в стилі – неоренесанс ще 1866 року, зараз і не пахне. Зате в центральній касовий залі такі зловонні випари із туалетів людей душать, що пасажирам доводиться затуляти носи.
Як повідомив сьогодні, 4 грудня, власкор Гал-інфо, увечері напис на будівлі залізничного вокзалу – Івано-Франківськ не світиться. Зрештою, вся споруда – тьмяна, отож годі роздивитися її красу, архітектурним акцентом якої є великий купол: його вдень видно з різних вулиць міста.
Зі слів місцевих мешканців, люди вже роками чекають на відновлення на куполі скульптури «крилатої богині», яка красувалася на вокзалі залізниці ерцгерцога Альбрехта в Станіславові. Однак у сучасної влади міста руки до цього не доходять, хоча ця будівля розташована на межі історико-архітектурного заповідника Івано-Франківська.
У просторій залі очікування крісел для пасажирів бракує, хоча вільного місця тут – доволі.
На пероні – чисто. Однак перед самим вокзалом «Івано-Франківськ», як підніматися зі скверика східцями, перед якими бовваніє величезна вирва з болотом, – годі.
Зрештою, і не всі перехожі тротуаром повз чисельні крамниці та кафе, що перед вокзальною площею, порядністю не відзначаються: смітять з усіх сил, хоча урни стоять на кожному кроці.
Місцеві мешканці подейкують, що теперішні господарі залізничний вокзал «Івано-Франківськ» готують начебто до приватизації, тому в порядку не тримають.
Як пояснила журналістові жителька Івана-Франківська пані Лідія, під час підготовки в Україні до ЄВРО-2012 жодної копійки на реставрацію залізничного вокзалу «Івано-Франківськ» скеровано не було. Щоправда, 1999 році здійснено реконструкцію головної будівлі вокзалу, платформ, привокзальної площі.
Довідка Гал-інфо.
За історичними джерелами, залізничний вокзал Залізниці ерцгерцога Альбрехта було збудовано у місті Станіславові (тепер Івано-Франківськ) 1866 року. Дата ця – зафіксована на металевих стовпах, що на пероні станції.
У будівництві вокзалу були використані елементи мавританського стилю: вузькі напівкруглі вікна, ребристі колони. На початку 1890-х років Станиславів став залізничним вузлом: колії розходилися у напрямках – Львів, Чернівці-Ясси, Стрий, Гусятин, Вороненки.
Цей залізничний вокзал був першою освітленою електричними лампами спорудою у Станіславові: роботи із електрифікації здійснила німецька фірма «Сіменс і Гальске», а перші електричні лампи на вокзалі засвітилися 13 січня 1897 року.
Вокзал – цегляний, зведений у стилі – неоренесанс. Має форму витягнутого прямокутника.
На перон вокзалу виходили: цісар Франц Йосиф, відомий композитор Микола Лисенко та інші імениті люди.
У 1930-х із вокзалу можна було без пересадок дістатися до Відня та Берліна.
