Вчора місцем головної львівської події був Апеляційний обласний суд, де охоронцеві Петра Димінського змінили спосіб обмеження волі. Економіка України зростає, а життя більшості громадян скочується до гіршого. Путін підтвердив свою інтервенцію в Україні, Москву можуть випровадити з Ради Європи, Кремлеві забаглось на Донбасі «голубих касок», а Трамп має вагомі причини зруйнувати путінсько-мадурівський нафтовий тандем.
Резонансна справа
Одним із злободенних інформаційних приводів не тільки для Львова, а й для багатьох українських ЗМІ стало засідання в Апеляційному суді Львівської області. Там Андрія Борща, охоронця власника ФК «Карпати», який взяв на себе відповідальність за смертельну ДТП, із третьої спроби звільнили від перебуванні у СІЗО під домашній арешт.
П’ятниця 18 серпня розділила життя родини Наталі Тріли і родини Петра Димінського на до і після 15 години. Наталя відійшла у вічність у весільній сукні, а Петро Димінський і його оточення почали припускатись помилок, найголовніші з яких дві – не варто було виїжджати за кордон, а замість адвоката вивести на першу позицію перемовника. Тим паче, що незрозумілий фактор, який вплинув на рішення водія «Mercedes» взяти вліво, замість вправо від авто «Opel». Варіант, що водійка «Opel» не включила сигнал повороту, відкинемо, як і варіант, що водій «Mercedes» усвідомлено йшов на таран – також.
Завдання адвоката – нівелювати провину свого клієнта, а перемовника – погодити діаметрально різні інтереси. Протилежна сторона уособлює адвоката зі своїм кривдником, а до перемовника ставляться нейтрально. Адвокат, який у критичній ситуації мудрує довкола автомобільних габаритів і колісних дисків, виглядає незрозумілим. Навіть більше – налаштовує суспільну думку проти свого клієнта. Або представник охоронної фірми, обвішаний диктофонами, про що повідомив двоюрідний брат загиблої, він чого хотів домогтись, показово бравуючи технікою?
Цілком зрозуміло, що родина Наталі Тріли, її друзі й знайомі, айтішне товариство Львова, прагнуть покарання Петрові Димінському. Можна припустити, що і Петро Димінський не проти спокутувати провину, але без ізоляції від суспільства, в якій він не зможе приділяти належної уваги справі його життя – ФК «Карпатам». Тюрма – це усталений шаблон, де визначена міра карності має початок і кінець. Ефективнішим є покарання, що триває впродовж життя.
Гройсономіка
Минулого року Володимир Гройсман напосів на державних службовців за те, що вони «злетіли з котушок» і «пресують бізнес». Ця знакова подія відбулась 13 липня 2016 року. А на передодні прем'єр мав зустріч із представниками бізнесу, де заявив, потрясаючи повітря важкими фразами із марксистського «Капіталу», що всі, хто буде «пресувати бізнес», є класовими ворогами українського уряду і його особистими. Завважмо, уряду і його особистими. Про громадян України, які найнятому чиновникові платять заробітну платню – ані слова.
Сказано – зроблено. Отож 7 червня 2017 року прихильний до бізнесу уряд відмінив державне регулювання цін із метою дерегулювання – зниження адміністративного тиску на бізнес, усунення надмірного втручання держави в економічні процеси, розвиток конкуренції та дебюрократизації у сфері ціноутворення. Водночас у Мінекономрозвитку злукавили, що результат моніторингу пілотного проекту довів – призупинення державного цінового регулювання істотно не вплинуло на динаміку цін на споживчому ринку.
Ключове формулювання – істотно. Для когось не істотне збільшення цін на 1%, а для когось і на 40%. А ще термін «істотно» має здатність прогресувати вектором зростання.
Маятник хитнувся в інший бік, тепер уже представники бізнесу, відчувши смак цінового свавілля, «злетіли з котушок». Ба, більше, представники бізнесу, чиї інтереси заповзятливо лобіює уряд, привезли на баржі у Київ «цінового кавуна». Із цього ґешефту потішались аж у далекій Монголії.
Проте громадянам України не до сміху. За інформацією компанії «CBRE Ukraine», у торгових центрах країни стрімко почали зростати орендні ставки. Зростання пов'язане з фактором, що великі продовольчі рітейлери продовжують розвиток у регіонах, а мережі техніки і електроніки відкривають магазини і змінюють формат. Ці обставини вплинули на безконтрольні апетити орендодавців, які спричинили зростання орендних ставок у регіонах аж до 12%.
Аналітики ринків припускають, що в другому півріччі 2017 орендні ставки продовжать безконтрольне зростання. Орендодавцям і орендарям байдуже, адже і орендні ставки, і торговельні відсотки будуть вкладені у ціну продукції.
У квітні 2016 року Гройсман грімко промовляв із трибуни Верховної Ради: «Так от, я хочу сказати, що ганьба всім тим, хто за 24 роки не домігся дати людям можливість жити по-людськи.. Я вам покажу, що таке управління державою!»
Нині бачимо істотність цієї обіцянки. Сьогодні бізнес шаленіє від отриманої сваволі, береться дерти з усіх, скільки зуміє а з пенсіонерів – останнього лаха. На кожну гривню, яку уряд галасливо доплачує перед телекамерами категорії непрацездатних громадян, гройсманівські бізнесові клеврети накладають три гривні для своїх неконтрольованих прибутків.
Путін урешті самодискредитувався
Слава Рабінович, американський фінансист і активний блогер, констатував, що Путін своєю погрозою розширити зону військового конфлікту в Україні, якщо США нададуть Києву летальну зброю, цілком себе викрив – в Україні він воює проти розширення сфери американського впливу.
На Донбасі нема жодних сепаратистів і бойовиків-«захисників» рускоязичного населення, там зброя Путіна, регулярна армія РФ і наймана орда путінських головорізів. Урешті й сам Путін це підтвердив, що на суверенній території України воює проти інтересів США, будучи абсолютно хворим на всю голову.
Американський фінансист вважає, що цивілізованому світу давно пора покінчити з цим міжнародним злочинцем. Так само, як свого часу покінчили із Муаммаром Каддафі та Саддамом Хусейном. Тим більше, що ліквідація Путіна відповідає національним інтересам цивілізованих країн світу. А Україні потрібно було надати летальну зброю ще три роки тому.
На Кремлі припекло, уже хочуть «голубих касок»
Васілій Небензя, постійний представник РФ при ООН, повідомив, що скерував до Ради Безпеки ООН проект резолюції про розміщення миротворців на лінії розмежування на окупованому Донбасі.
Ольга Айвазовська, координаторка виборчих і парламентських програм громадянської мережі ОПОРА, заявила, що через Раду Безпеки ООН Путін намагається дискредитувати українську ідею скерування миротворців на окуповані території. Водночас і експерт Олексій Арестович теж висловив переконання, що путінська ініціатива із «голубими касками» – це стандартне шулерство.
1. Путін вирішив перехопити ініціативу президента України, який під час 72 сесії Генеральної асамблеї ООН має намір запропонувати введення в Україну міжнародних миротворчих військ.
2. Своєю ініціативою Путін вирішив внести сум’яття у «Норманську четвірку» стосовно вирішення питання кремлівської агресії.
3. Порошенко в ООН буде пропонувати ввести миротворців на українсько-руский кордон, а Путін на полягає на їх розташуванні на лінії зіткнення ВСУ з кремлівськими терористами.
4. На днях Верховна Рада проголосує закон «Про деокупацію Донбасу», в якому ймовірно Кремль визнають агресором. А це означає, що Путін і вся його кліка юридично стануть міжнародними військовими злочинцями з усіма для них політичними і кримінальними наслідками.
5. У разі, якщо в ООН із якогось дива проголосують за варіант Путіна, щоби розмістити миротворчі сили на лінії зіткнення ВСУ і терористів Кремля, тоді «голубі каски» фактично будуть захищати путінських головорізів і окуповані території від української деокупації.
6. Якщо в ЄС відмовляться посилати своїх військових гинути на Донбасі, на Кремлі відразу запропонують свій міжнародний «миротворчий контингент» – бурятів, казахів, киргизів, таджиків, вірменів і навіть евенків. У Європі таку ініціативу тільки схвалять, там цінують життя своїх громадян. І навіть особливо не будуть заперечувати, щоби штаб «миротворчих військ» розмістили там, де і штаб руских терористів – на Москві.
7. Єдиний, але вагомий мінус для Путіна – Дональд Трамп. Перед Трампом Путін задкує зі своїми вимогами, як раніше перед Путіним задкував Барак Обама зі своїми «червоними лініями». А Трамп має намір створити в Україні східноєвропейський форпост американських бізнес-інтересів.
РФ можуть прогнати з Ради Європи
Турбйорн Ягланд, Генеральний секретар Ради Європи, допускає можливість вигнання Москви з Ради Європи, проте незрозуміло чому сумнівається, чи це піде на користь безпеці в Європі. А якщо РФ виключать з головної правозахисної організації, тоді для понад 140 мільйонів руских лишаться без важливого інструменту у боротьбі проти порушення їхній прав. Ягланд нездатний зрозуміти психології населення РФ, серед яких 90% абсолютно індиферентні стосовно порушення їхніх прав.
У 2014 році РФ позбавили права голосу у Раді Європи після того, як Путін анексував український півострів Крим. Якщо ситуація не зміниться, то вибори нових суддів і керівників організації відбудуться без участі Москви. В такому разі РФ «вилетить» із організації автоматично, якщо рускі не будуть брати участь у виборі ключового персоналу. Отож буде зруйнований «юридичний міст» між ЄС і РФ, який існував з 1996 року, коли Москва приєдналася до Ради Європи.
Генсек Ягланд бачить, що Кремлеві байдуже, чи вони будуть у Раді Європи. Його це дуже непокоїть, як теж і питання: «Чи буде Європа більш безпечною, якщо РФ опиниться поза за межами юридичної системи ЄС?» Звісно, що буде.
Руских поставили на місце
На Кремлі ображені, що США поставили РФ на властиве для руских місце – в один ряд із КНДР. Перебування Путіна у китайському Сямені на ньому позначилось. Він почав марити, що тепер Трамп уклінно просить Кремль допомогти впоратись із агресивною КНДР. Путін чванливо заявив: «Ми не збираємося дути губи, ображатись на когось і хіхікати на цей рахунок. Наша позиція з даного питання так само, як і зі всіма іншими, має принциповий характер. Не в тому річ, що нас із КНДР поставили в один ряд – хоча це нерозумно і безглуздо, а справа в тому, що режим санкцій підійшов до своєї межі – він став неефективним».
Нагадаємо, Вашингтон звернувся до лідерів усіх країн, які мають політично-економічні відносини з КНДР, щоби вони посприяли безпеці у світі й переконали Пхеньян припинити ядерний шантаж міжнародної спільноти. По-перше, персонально до Путіна Білий Дім не звертався, а по-друге, якщо санкції неефективні, то навіщо щотижня про це нагадувати? Чи таки муляють?
На Москві забаглось справедливості
Схоже на те, що на РФ закінчились дипломатичні «набої». Хоча на Москві й нахваляються, що у відповідь на витурення руских резидентів із американських приміщень тепер теж мають право вимагати подальшого скорочення американського дипломатичного персоналу на РФ.
Мати право ще не означає мати можливість ним скористатись, а по-друге, може краще відразу розірвати зі США дипломатичні відносини і не заморочуватись. Але ж ні. Путін доручив своєму МІДу подати до суду на Білий Дім і відібрати назад «руске майно на території США». Подавши до суду на Трампа, Путін хоче переконатись на практиці як «працює хвалена американська судова система», чи бува знову не надає йому запотиличників.
У цій заяві, зробленій під час саміту БРІКС, Путін невміло приховував свою особисту образу на американців за дошкульне міжнародного приниження, а тому докладно не пояснив, хоче поставити перед судом Дональда Трампа чи і Барака Обаму також. Адже наприкінці грудня 2016 року Барак Обама також позбавив руских так званих дипломатів радості різдвяного барбекю – забрав дві дачі у штатах Меріленд і Нью-Йорк.
Трамп зруйнує нафтову ідилію Путіна і Мадуро
Видання «The Wall Street Journal» повідомило, з посиланням на джерела в Білому Домі, що в адміністрації Дональда Трампа дуже обурились підступністю Путіна, який шляхом маніпуляцій і шахрайства вирішив захопити контроль над нафтопереробними активами США. Йдеться про 49% акцій компанії «Citgo» – «дочки» венесуельської державної нафтової корпорації «PDVSA», яка володіє двома НПЗ, трубопроводами і мережею із 48 нафтосховищами на території Штатів.
Станом на сьогодні венесуельська «PDVSA» фатально потопає в боргах, тож вирішила продати «Роснефти» зазначені активи майже за безцінь. У листопаді 2016 року «Роснефть» видала «PDVSA» черговий кредит на $1,5 млрд під заставу акцій «Citgo». Кредит Венесуела апріорі не здатна була повернути.
Так ось, як казав Чечетов, покійний дружбан Януковича, оцінімо красу американської гри. Передачу «Роснефти» американських НПЗ і сховищ зупинили на рівні Комітету з іноземних інвестицій, який має право блокувати угоди, якщо вони загрожують національній безпеці США. У результаті чверть руских кредитів для Венесуелі, які становлять $6 млрд за останній рік, залишились без жодного забезпечення.
Проти руско-венесуельської угоди виступили американські нафтові компанії, які вважають її шахрайством із метою виведення активів із компанії «PDVSA». Відповідний позов компанія «Conoco Philips» подала проти «Роснефти» у січні 2017 року і пред'явила Венесуелі багатомільярдні вимоги за націоналізацію кількох нафтових проектів іще при Уго Чавесі. Американці зіслались на рішення Міжнародного арбітражу, який у 2013 році визнав незаконним виведення венесуельських нафтових активів. Сума американських претензій становить $30 млрд, отож «Conoco Philips» розраховує, що зможе отримати про 49% акцій компанії «Citgo» як часткову компенсацію.
На Москві сум’яття із конфузом. Путін і Сечін втямили, що внаслідок їхніх маніпуляцій «Роснефть» у Венесуелі потрапила в американські лабети. Сечін веде термінові переговори з венесуельським диктатором Мадуро, щоби в попередній угоді змінити умови застави. Каракас пропонує Москві частки у венесуельських родовищах, а також нові договори на майбутні партії венесуельської нафти. Проте, яким буде політичне майбутнє Венесуели, а рентабельність останньої прибуткової нафтової галузі зокрема, передбачити ніхто не береться.
Ярослав Левків
