Українці завжди шанували Різдво. У різних регіонах України були свої звичаї святкування різдвяних свят.
Доктор історичних наук Михайло Глушко про основні святкові атрибути, різдвяні вірування та народні прикмети:
«Залежно від історико-етнографічного району, Святий вечір, який ми традиційно відзначаємо 6 січня, називався по-різному: Святий вечір, Дідів вечір, Вилія, Перша коляда. Так само по-різному в окремих місцевостях йменували 18 січня. До прикладу, на Надсянні казали Щедрий вечір, Друга коляда, Другий Святий вечір...
Святкова вечеря починалася з того, що батько запалював свічку і благословляв свою родину, до прикладу, такими словами: «Дав нам Бог цих свят дочекати разом зі всією сім’єю, то, дай Боже, і наступних в мирі і злагоді дочекатися». Далі всі молилися.
За столом сідали за зростом і починали вечерю не з куті, а з часнику, який вважали апотропейним заходом, що виганяє всіх злих духів від столу та забезпечує здоров’я родині. У деяких місцевостях після часнику їли кашу, а могли споживати якусь іншу страву. Для мене стало цілковитою несподіванкою те, що на Надсянні починали вечеряти з кислої капусти, яку місцеві називали кваском.
У деяких місцевостях їли рибу і хліб, зважаючи на те, що Ісус Христос і дванадцять апостолів хлібом і рибою нагодували багато людей. Напевно, ця традиція виникла на основі поширення християнських апокрифів. Стосовно куті як головної страви вечора, то надсянці вечеряли нею наприкінці трапези. Водночас на Самбірщині її споживали після часника.
Єдине, що коли починали вечерю з куті, то у більшості випадків ще й ворожили. Господар підкидав першу ложку до стелі й дивився, скільки зернин каші і маку до неї пристане. Залежно від цього гадали, скільки буде кіп збіжжя або роїв бджіл.
Водночас на Опіллі та Надсянні навіть підкидали солому до стелі і за тими соломинками, що лишалися, ворожили, якими виростуть цього року льон чи коноплі.
Також обов’язково солому стелили на долівку. Коли її приносили, то господиня з дітьми мала імітувати голос курей, щоби вони добре неслися. Пізніше був такий звичай, що на цій соломі могли спати або ж навпаки спалювали її у саду чи на городі».
Проект Локальна Історія.
