Львів’янин Олександр Єпіхов на своїй сторінці на ФБ порушив проблему, коли виникає дилема: або закон, або гуманність. Насправді розв’язок цієї дилеми простий: людей від тварин вирізняє по-справжньому тільки одне – здатність бути милосердними.
Александр Епихов: « Сьогодні, приблизно о сьомій вечора спостерігав, як солідний, пристойного вигляду мужчина, добре вбраний, охайний, з прекрасною стрижкою, з під продуктового магазину, що на вулиці Коперника, 35, виганяв старшу жінку, що розклала на пластиковому ящику кілька слоїків із домашньою консервацією… дволітровий із помідорками-сливками, півлітровий із огірочками та два маленьких, двосотграмових із мізерією... Сухенька, як трісочка, немолода, інтелігентного вигляду... дуже ввічлива та сором’язлива... Було видно, що їй дуже незручно це робити... "Мені би хліба купити..." тихо вона промовляла до пана, що її проганяв... Невблаганний пан поводив себе наче Генеральний прокурор, в купі із Головою Верховного Суду України..., широко розкривши двері до продуктового магазину, під яким стояла жіночка із своїми чотирма слоїчками, він виголосив цілу промову про недопустимість торгівлі у недозволених місцях, відсутність контролю з боку працівників магазину, що не слідкують за тим, що відбувається біля нього... Тим часом, жіночка, тремтячими руками, намагалася поскладати своє добро в сумку... безперервно вибачалася та просила пожаліти її... "Це перший раз... я ніколи такого не робила... пробачте заради Бога... я, ніколи, більше..." Треба було бачити задоволене обличчя "достойного пана"... Переміг! Розчавив! Розтоптав! Знищив!!! ... Це виглядало настільки гидко, що я підійшов і запитав у нього - "Прошу сказати, в чому проблема, жіночка нікому не заважає, дайте їй можливість продати, хоч щось, аби купити хліба"... -"Не дозволено!!!"... -"Перепрошую, Ви із поліції, чи із санепідемстанції... можливо із міської адміністрації..." ... -"Я - СВІДОМИЙ ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ!!! ЦЕ НЕПОДОБСТВО І ПОРУШЕННЯ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА!!!"... Все правильно сказав... згідно з чинним законодавством... -"А де цій жінці продати свою мізерію... слоїк з помідорами? І, за що їй, ЗАРАЗ, купити буханець хліба?"... навіть не був здивований, коли пан відіслав і продавчиню, і мене, вкупі із нею, на ринок... Про оплату місця на ринку, її вартість... отримання дозволу на продаж консервації власного виготовлення та вартість послуг санітарно-ветеринарної лабораторії, "достойному панові" не було відомо... та, воно його й не цікавило!!! Головне продемострувати свою зверхність! Принизити! Знищити! ... Я попросив "достойного пана" назватися... дивно... представився... Комар Роман... інтелігентний, освічений, законослухняний, свідомий громадянин України... В мене, в душі, виникло відчуття... недобре відчуття... саме такими я собі уявляю окупантів... байдужих, безсердечних, сліпих і глухих до чужого болю...».
