Білоруського опозиціонера Олега Юдіна у листопаді торік влада Польщі затримала на кордоні з Україною. Така була реакція на лист Білорусі до Інтерполу з вимогою арештувати Олега і передати його їм, білорусам. Понад 30 днів він провів у польській в’язниці, балансуючи на межі волі і тривалого ув’язнення в котрійсь із тюрем Лукашенка.
Живучи з ІТ-бізнесу, Олег Юдін почав підтримувати опозиційну «Народну громаду Білорусі», за що і поплатився: щоб уникнути тюрми, змушений був втекти з країни. 2010 року Державна міграційна служба України надала громадянинові Білорусі Олегу Юдіну статус політичного біженця.
Без Лукашенка Білорусь розвалиться, – білоруський політичний біженець у Львові
Почав нове життя в Україні, здобув статус політичного біженця. Вдруге одружився на львів’янці, у них двоє дітей.
Коли в Україну почалася війна на Сході, Олег Юдін як волонтер і голова Міжнародного доброчинного фонду «Оберіг надії» багато разів бував в зоні АТО, возив допомогу бійцям.
У листопаді торік він, маючи в Україні статус політичного біженця, зібрався з бізнес-поїздкою до Польщі. Ця поїздка затягнулась на довгі місяці. Власне, історія Олега Юдіна є вельми повчально для всіх власників такого статусу: за межами України його захист обмежений.
Отже, як все почалося?
Як ви знаєте, я маю статус політичного біженця на території України. Мені сказали, що цей статус діє на всій території ЄС. Переглянув розшукову базу Інтерполу, переконався, що мене там нема. Отримав візу і поїхав до Польщі. 22 листопада минулого року перетинав польський кордон у Рава-Руській. Однак у поляків постали сумніви. Вони скерували мої дані на додаткову перевірку. Внаслідок цього вийшли на лист із закритої бази Інтерполу, у якому йшлося про позов до мене від Держави Білорусі - на 96 млн доларів.
Тобто Білорусь подала позов в Інтерпол, що ви вкрали в білорусів 96 млн доларів.
Саме так. Мало не вкрав два бюджети Білорусі. Начебто мене заочно судили. Це, звичайно, маячня і тотальна фальсифікація.
Що далі?
Поляки сказали, що вони не можуть визнати мій статус біженця і мають мене за громадянина Білорусі.
Ви показали посвідку біженця, яку вам видала Держава Україна.
Так. Це така синенька книжечка. Там стояла шенгенська бізнес-віза. Однак вона на поляків не справила належного враження. Вони мене направили в суд міста Замостя. Суддя постановив затримати мене, бо, мовляв, неможливо одразу встановити, з яких причин мені надали в Україні статус політичного біженця – з політичних, релігійних… І послали запит в Білорусь за додатковою інформацією.
Це коли сталося?
24 листопада.
А де ви перебували майже цілу добу?
У місці для затриманих на кордоні. Потім мене перевели в камеру поліції Замостя. 25 листопада відбувається друге судове засідання, після якого, власне, мене і арештовують на 40 діб.
Мої адвокати починають збирати документи, щоб підтвердити мій статус і мою невинуватість, і подають їх в Апеляційний суд, що у Любліні. До речі, у суд були подані і публікації Гал-інфо про мою політичну діяльність.
А чому поляку не визнають українську посвідку політичного біженця?
Не визнають, оскільки Україна не є членом ЄС. А через те, що у мене нема українського громадянства, то вони мене мають за білоруса, який дістав статус біженця в якійсь третій країні. Відповідно, вони почали розгляд моєї справи на підставі розшукового листа Білорусі. Мій адвокат опонував їм у той спосіб, що Женевська конвенція передбачає визнання статус біженця, виданого у третій країні. Однак польська сторона заявила, що визнати мій статус вони не можуть, поки не з’ясують суть справи.
Отже, протягом 30 днів мої адвокати готують документи, що підтверджують мій політичний статус, отримують мою особисту справу, яка є в Міграційній службі України, і все це подають в Апеляційний суд Любліна, який визнає, що моє затримання не законним. Мене випускають на волю.
Але далі триває судовий процес щодо позовного листа Білорусі до Інтерполу на моє затримання. З’ясовується, що білоруський прокурор, який підписав цього листа, є в санкційному списку ЄС чиновників Білорусі, які причетні до переслідування опозиції. Було зібрано купу документів, які підтверджували мою політичну діяльність. Відтак, 13 березня відбувся суд, де польський прокурор заявив, що з огляду нові обставини прокуратура знімає свої обвинувачення щодо мене і відмовляє Білорусі у моїй екстрадиції.
5 травня міністр справедливості Польщі підписує документ, що мене висилати на територію Білорусі не можна.
Чи була якась грошова компенсація?
Ні, але коли я перебував у тюрмі, адвокат мені порадив написати прохання про отримання статусу біженця в ЄС. так і зробив. Мені відповіли, що моє прохання взято до розгляду. Відтак, вже після ув’язнення, я поїхав в табір біженців (біля міста Бяла Подляска). Дістав житло і приблизно 70 злотих на день.
Здебільшого у цьому таборі живуть чеченці та інгуші, умови там не вельми комфортні, але ти отримуєш певну свободі дій. Тому, не дочекавшись міжнародного статусу біженця, я здобув право легально полишити табір. Поїхав до знайомих у Варшаву. Мені, як особі, що чекає на статус біженця, почали платити 750 злотих щомісячно. Так я прожив 6 місяців, але статусу так і не одержав.
А які умови були у в’язниці?
Годували добре, ставилися – не дуже. Камера на дві особи, туалет всередині, душ – двічі на тиждень. Коли випустили з одиночки, де я був 15 діб, то можна було навіть навідуватись в бібліотеку. Деякий час сидів з одним поляком. Він мені на клаптику паперу пише «100 млн. Ти - мафія, мені сказали, тебе не чіпати». Річ у тому, що Білорусь мені «шила» економічні злочини, але у Польщі такі ж статті – це кримінальні діяння – грабіж і бандитизм. Поляки не вчитались. Сталось непорозуміння. Я сам тільки згодом зрозумів, чому до мене приставили аж чотирьох охоронців.
Тепер ви можете без проблем в’їжджати до Польщі?
Так. Як я вже згадував, у мене є відповідний документ, підписаний міністром справедливості Польщі. У документі зазначено, що мене екстрадувати до Білорусі не можна.
Коли ви останній раз були в Білорусі?
У 2010-му,а вже 2011 року я отримав статус політичного біженця в Україні.
Повертатись не збираєтесь?
Ні, мені в Україні подобається. Але цей випадок мене ще більше надихнув до боротьби з теперішнім білоруським режимом. Друзі кажуть, що там жити взагалі стало неможливо. Економіка стоїть.
А допомога Росії?
Розумієте, утримання палаців вимагає значних витрат…
Розмову вів Віктор Шаповал.
