У межах зустрічі обговорили питання безбар’єрного простору та соціальної адаптації ветеранів, ВПО та людей з інвалідністю. Про це повідомляє Львівська ОВА.
З візитом на Львівщині перебуває радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна. У межах їхньої зустрічі з начальником Львівської обласної військової адміністрації Максимом Козицьким йшлося про адаптацію до цивільного життя ветеранів, абілітацію, зайнятість та працевлаштування людей з інвалідністю.
Як повідомив Максим Козицький, на облаштування закладів відповідно до вимог безбар’єрності з обласного бюджету виділили 10 млн грн, також цю суму подвоїть міська влада за умови, що об'єкт розташований у межах Львова. Проте це не стосується пам’яток історичної спадщини, адже на оформлення проєктної документації потрібно приблизно 1,5-2 роки.
«Заклад, на ремонт якого виділяємо кошти обласного бюджету, має обов’язково відповідати вимогам інклюзивності. Це основне, на що звертаємо увагу. Це стосується як лікарень, шкіл, садочків, так і ЦНАПів», – зауважив Максим Козицький.
Тетяна Ломакіна зазначила, що у Міністерстві соціальної політики України зараз працюють над розробкою постанови, що стосується безбар’єрності.
«Щоб розробити проєкт, ми потребуємо чіткої комунікації та розгляду питань безбар’єрності на рівні області та місцевих громад. Тому будемо чекати на ваші пропозиції.
Я побувала у ваших клініках, і мушу сказати – вони вартують похвали. Це чудово бачити інклюзивність простору у закладах.
Проте це ще не все. Перед нами також стоїть завдання забезпечити ветеранам і людям з інвалідністю можливість імплементуватися в суспільство, знайти себе в нових умовах і бути активними учасниками громади.
Для цього можна створювати міжвідомчі ради, аби мати змогу зрозуміти, як і де найефективніше взаємодіяти. Ці ради стануть платформою, де всі зацікавлені сторони можуть проговорити проблеми, знайти рішення та реалізувати їх на практиці», – переконана Тетяна Ломакіна.
Про співпрацю з міжнародними партнерами розповіла радниця начальника Львівської ОВА Максима Козицького та керівниця Координаційних центрів Галина Бордун.
«У межах роботи Координаційних центрів ми активно співпрацюємо з міжнародними організаціями, зокрема це МОМ і “Людина в біді”, щоб забезпечити функціональність місць тимчасового проживання відповідно до потреб ВПО.
Першим напрямом є покращення інфраструктури в місцях проживання людей з інвалідністю, зокрема облаштування пандусів та інших елементів доступності.
Другим важливим кроком є залучення перекладачів жестової мови для комунікації. У партнерстві з громадською організацією «Всеукраїнська асоціація перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю» та «Почуй лікаря» від ГО «Птаха України» та ОВА. Ці ініціативи спрямовані на створення безбар’єрного середовища та забезпечення рівного доступу до послуг для всіх громадян», – зауважила Галина Бордун.
Як зазначила уповноважена Президента України з питань безбар’єрності, маємо зробити так, щоб кожна людина, яка може і хоче працювати, мала шанс реалізувати себе.
«Я відвідала також центри підтриманого проживання для ВПО, і мушу визнати, чудово, що люди мають такі умови. Проте турбує інше: вони не розглядають для себе можливості йти працювати, та вже змирилися, що вони живуть лише на соціальні виплати.
Сьогодні ми бачимо, що бізнеси стикаються із серйозною нестачею кадрів – до 30%. Чому б не залучати людей, які живуть лише на соціальні виплати. Проблема не лише в їх обмежених можливостях, а й у відчутті, що вони не здатні працювати.
Завдання нашої програми – допомогти подолати цю вимушену безпорадність, створити умови, за яких люди знатимуть, що про них подбають. Це не лише про робочі місця, це про гідність. Забезпечуючи базові речі, такі як соціальна підтримка, ваучери на реабілітацію, програми абілітації чи центри перекваліфікації, ми даємо людям шанс змінити мислення та відчути свою цінність.
Важливу роль у цьому відіграють міжнародні партнери, завдяки яким ми створюємо додаткові можливості для громад.
Є партнери, котрі готові компенсувати заробітної плати, це так зване підтримане працевлаштування, коли працівник працює неповний робочий день, проте отримує зарплату повністю за рахунок роботодавця та коштів донорів.
Також обговорили питання повернення до цивільного життя ветеранів.
«Ми намагаємося усі обласні ініціативи пристосувати до державної політики. Не всі ветерани мають змогу отримувати гранти та відкривати власну справу. Хорошим способом повернути ветеранів до активного життя залучення їх до спорту, разом з їх сім’ями», – зауважив Максим Козицький.
Він також розповів, що Львівська область також стала першою в Україні, яка реалізувала унікальну програму, що має на меті вдосконалення соціального розвитку. Програма соціальної абілітації для військовослужбовців покликана допомогти тим, хто повертається з фронту, інтегруватися у мирне життя після завершення медичної реабілітації. Так, ті, хто потребує, можуть звернутися до надавачів послуг з соціальної абілітації. Обласний бюджет передбачає фінансування на цей рік у розмірі 8 мільйонів гривень.
У проєкті Мінсоцполітики передбачили й фінансування на облаштування житла для людей, які мають травми чи ампутації. Це особливо важливо для військових, які повертаються до цивільного життя та потребують адаптації своїх помешкань.
«Передбачена компенсація може покрити витрати на зміну умов у самій оселі, проте не охоплює облаштування прибудинкової території. Саме тому важливою залишається роль місцевого самоврядування, яке несе відповідальність за створення безбар’єрного середовища біля житлових будинків».
Цей підхід забезпечує комплексну підтримку, яка сприяє реабілітації та адаптації людей із травмами до нових умов життя.
За словами Тетяни Ломакіної, ветеранам важливо розуміти, який їх наступний крок, чи завтра вони повернуться до виконання військового обов’язку і їм потрібно до прикладу навчитися стріляти іншою рукою, чи вони будуть демобілізовані, та слід шукати можливість реалізовувати себе в цивільному житті: шукати гранти на власну справу чи розглядати пропозиції на навчання та перекваліфікацію.
«Проблема у тому, що вони не знають яке “завтра” на них чекає.
Усі дотичні міністерства мають активно долучитися до формування політики безбар’єрності. Це сприятиме формуванню чіткого алгоритму дій насамперед для місцевого рівня, бо село чи місто це саме те місце, куди повертається ветеран.
Відтак, реабілітація та абілітація повинні бути доступними, аби мати змогу отримувати необхідну допомогу безпосередньо у своїй громаді, без потреби їхати до спеціалізованого центру. Це б значно спростило доступ до послуг. Такий підхід – це про співпрацю, діалог і забезпечення рівного доступу до можливостей для всіх громадян», – підсумувала Тетяна Ломакіна.
