Вуличний перформанс “Поруш тишу” на тему протидії сексуальному та гендерному насильству під час війни відбувся сьогодні, 19 червня, у Львові. Про це повідомили в пресслужбі Львівської обласної ради.
Декілька жінок у макіяжі, який імітував кров і синці, вийшли біля пам'ятника Івану Франку з плакатами у руках, закликавши жінок не мовчати на злочини супроти статевої свободи та статевої недоторканості.
Мета акції – розповісти постраждалим від насильства, як і де можна отримати допомогу.
“Сьогодні Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством під час війни, – сказала регіональна координаторка з протидії гендерно зумовленого насильства Фонду ООН у галузі народонаселення Олена Коханець. – На сьогодні ми знаємо про 208 випадків, які зафіксовані Офісом Генпрокурора. Але розуміємо, що справжня кількість є набагато більшою і ця цифра є набагато страшнішою”.
Активісти кажуть, що постраждалі бояться осуду, а тому не звертаються по допомогу і не розповідають про пережите навіть найближчим людям. Натомість діють центри допомоги, притулки, мобільні бригади, дружні простори, в яких постраждалим від насилля надають необхідну допомогу.
“Люди, які зазнали сексуального насильства, зокрема, пов'язаного з війною, не повинні мовчати, – каже координаторка Центру допомоги врятованим у Львові Мирослава Квасниця. – Створені центри, де надають допомогу. Першочергово, це психологічна допомога для дітей і дорослих. Це юридична допомога, це скерування у медичні заклади. Це супровід постраждалих, які зазнали сексуального насильства з боку агресора. Таких випадків дуже багато і вікова категорія, це діти від 8 років і старші люди. Це жінка 85 років. Найгірше, що найбільше ці безчинства скоювали на окупованих територіях”.
Правоохоронці зазначають – без фіксації злочинів, здійснених російськими військовими на сексуальному грунті, притягти злочинців до відповідальності неможливо. “Наші поліцейські знають, як діяти у випадку звернення постраждалих з приводу СНПК (сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом)”, – каже капітан патрульної поліції Віра Процик. – На деокупованих територіях поліцейські беруть участь у стабілізаційних заходах, співпрацюють з міжнародними і українськими громадськими організаціями і знають куди скерувати особу, яка звернулася по допомогу. Все, що потрібно зробити постраждалій особі, це зателефонувати на лінію “102” і повідомити про проблему. Всі наші подальші дії будуть направлені на захист прав постраждалої особи”.
“Звернень до територіальних підрозділів поліції напряму не було. В основному ці звернення фіксують психологи і працівники соціальних служб, які працюють з внутрішньо переміщеними жінками, переміщених з окупованих і деокупованих територій, – додає керівниця сектору протидії домашньому насильству Львівського районного управління поліції №1 Марта Василькевич. – Це злочин, який немає давності. Це злочин, який, на жаль, у нашому законодавстві не ідентифікований як окремий, а саме як сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом чи з війною. Ці злочини національна поліція розслідує як злочини проти статевої недоторканості особи та життя і здоров'я. Тому говорити про це потрібно, потрібно вносити зміни у законодавство”.
Постраждалі від сексуальних злочинів під час війни мають право на безкоштовний юридичний супровід. “Постраждала від сексуального і домашнього насильства людина може звертатися до Центру безоплатної правової допомоги, – каже директорка центру Уляна Стефак. – На первинному етапі – це допомога у складанні заяви до поліції. Надалі – це консультування і представництво інтересів в правоохоронних органах і в суді”.
