11 листопада у межах програми «Права, правосуддя і пам’яті міста» відбулось відкриття пам'ятних таблиць для увіковічнення пам’яті Герша Лаутерпахта, Рафала Лемкіна та Луї Cона. Інформаційні таблиці встановили на фасадах будинків на вул. Замарстинівській, 21; вул. Театральній, 6 та вул. А. Гнатюка, 18. У відкритті взяли участь і представники влади, зокрема міський голова Львова Андрій Садовий. Про це повідомила прес-служба Львівської міської ради.
«Насправді емоції мене переповнюють. Все в світі є взаємопов’язане. Коли сьогодні ви повертаєтесь до Львова – це ми повертаємо Львів для світу. Львів – це діамант, який ще не до кінця відкритий для світу. Наша історія дуже не проста. Але завдяки тим велетням, вашим родичам, ця історія є дуже потужною. Велика подяка Філіпу, він робить неймовірно велику роботу. Це надзвичайно важливо для міста. Ця праця буде мати великий успіх у майбутньому. Я дякую всім, хто сьогодні приїхав з багатьох країн світу. Тільки разом у цей непростий час ми будемо робити наші міста, наші країни, наших людей вільними. Бо тільки вільні люди можуть творити класний, відкритий, сучасний світ», - зазначив під час відкриття таблички міський голова Львова Андрій Садовий.
«Я дякую мерові міста Львова та всім львів’янам за те, що маємо таку честь вшанувати таких видатних особистостей», - зазначив Філіп Сендс, британський юрист, автор світового бестселера «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова».
На вул. Замарстинівській, 21 встановили інформаційну таблицю з метою увіковічення пам’яті юриста-міжнародника, ініціатора Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятої ООН у 1948 році, Рафаелю Лемкіну.
На вул. Театральній, 6 відкрили інформаційну таблицю юристу-міжнароднику, судді Міжнародного суду ООН, прокурору Нюрнберзького трибуналу Гершу Лаутерпахту.
Також, аби увіковічнити пам’ять юриста-міжнародника, професора Гарвардського університету, Університету Джорджії та Університету Джорджа Вашингтона, Луї Б. Сону встановили меморіальну таблицю на вул. А. Гнатюка, 18.
Герш Лаутерпахт народився 16 серпня 1897 у м. Жовква у родині торговця лісоматеріалами. У 1910 р. родина Лаутерпахтів переїздить до Львова з метою надання синові можливості отримати добру освіту. 25 липня 1915 р. Г. Лаутерпахт закінчив V гімназію імені Станіслава Жолкевського. У 1915-1919 рр. Г. Лаутерпахт навчався у Львівському університеті. У 1911-1919 рр. Герш Лаутерпахт мешкав у будинку № 6 на вул. Театральній. 1919 р. Г. Лаутерпахт переїхав до Відня, де закінчив розпочату у Львові юридичну освіту. 1921 р. він отримав науковий ступінь доктора права, а 1922 р. доктора політичних наук у Віденському університеті.
1923 р. Г. Лаутерпахт одружився з Рейхел Штайнберг та вийхав до Лондона. Їхній єдиний син Еліху народився в 1928 році. Г. Лаутерпахт навчався, а згодом викладав у Лондонській школі економіки до 1937 року. У 1937 р. його було призначено професором міжнародного права в Кембриджзькому університеті, де викладав аж до 1954 року, доки не був обраний до складу Міжнародного суду. Він був надзвичайно плідний у науковій сфері, зокрема автор восьми монографій, чотирьох курсів лекцій Гаазької академії міжнародного права, численних наукових статей, видавець-редактор 104 томів Щорічника дайджестів і доповідей у справах міжнародного публічного права, головний редактор Британського щорічника міжнародного права. Г. Лаутерпахт був членом Британської академії наук та Інституту міжнародного права, а також почесним доктор університетів різних країн
У 1952—1954 рр. був членом Комісії міжнародного права ООН, а протягом 1955 – 1960 рр. Г. Лаутерпахт був Суддею Міжнародного Суду ООН. За його участю й організаторської ролі приймалися основоположні міжнародно-правові документи в галузі прав людини – Загальна декларація прав людини 1948 p., Європейська конвенція прав людини 1950 p., структуру й основні положення якої він розробив у своїх підготовчих матеріалах, численні конвенції з прав людини у системі ООН. Г. Лаутерпахт був співавтором розробки проекту Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
Важливе історичне значення Г. Лаутерпахта полягає в розробці концепції захисту прав людини та створення терміну «злочини проти людяності», який був закріплений у Статуті Нюрнберзького Трибуналу.
Сер Герш Лаутерпахт помер 8 травня 1960 p.
Рафал Лемкін народився 24 червня 1900 року у с. Безводне (нині – Білорусія). У 1919 р. він поступив на юридичний факультет Ягеллонського університету. Провчившись один рік він у 1921 р. переїхав до Львова, де продовжив вивчати право у Львівському університеті.
Серед кількох його адрес у Львові є вул. Замарстинівська 21, де Лаутерпахт проживав у 1923 році. У 1926 році Р. Лемкін отримав у Львівському університеті науковий ступінь доктора права. Свій професійний шлях він розпочав як прокурор Районного суду в Бережанах, а згодом переїхав до Варшави. Був протоколістом у Кодифікаційному комітеті, який працював над уніфікацією законодавства Республіки Польща. Його дедалі більше цікавила проблематика міжнародних злочинів. У жовтні 1933 року Р. Лемкін заочно взяв участь у V Міжнародній конференції з питань уніфікації кримінального законодавства в Мадриді та подав свій реферат, де представив концепцію двох нових злочинів, які повинні бути визнані у міжнародному праві: варварства і вандалізму. Ці концепції проклали шлях до визнання злочину, який ми сьогодні називаємо терміном «геноцид».
У 1939 році Лемкіну вдалося покинути Польщу і після довгої подорожі через Швецію, Радянський Союз, Японію та Канаду в 1941 році він прибув до США. Р. Лемкін оселився в Північній Кароліні, де викладав право в Дюкському університеті. У 1944 році було опублікувано його найвідомішу працю «Правління держав Осі в окупованій Європі», у якій детально описано нацистські злочини в Європі. Це була перша книга, де використано термін «геноцид» (англ. genocide). Це складне слово, утворене з грецького genos, що означає «раса» чи «клан», і латинського суфікса cide, що означає «вбивство».
Лемкін брав участь у нюрнберзьких процесах як радник головного обвинувача Роберта Джексона. Завдяки зусиллям Лемкіна цей термін використали в обвинувальних актах, однак, на його глибоке розчарування, судді не внесли його у вирок. Решту свого життя Рафал Лемкін присвятив боротьбі за заборону геноциду – намірів повністю або частково знищити національну, етнічну або расову групу. Він особисто склав перший проект Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яка врешті була прийнята в 1948 році.
Викладав у Єльській школі права та Рутґерському університеті в Ньюарку й активно лобіював виконання Конвенції. Помер 28 серпня 1959 року в Нью-Йорку.
Луїс Бруно Сон народився 1 березня 1914 р. у Львові, в лікарській сім’ї Ісака і Фридерики Сонів. Вищу освіту Л. Сон здобув закінчивши юридичний факультет Львівського університету у 1935 р. 1932-1935рр, в тому у час навчання він мешкав у будинку №18 на вул. Ягеллонській (сучасна Академіка Гнатюка). Крім юридичної освіти, Л. Сон отримав також підготовку в сфері дипломатії і міжнародних відносин, закінчивши дипломатичні студії, які функціонували на юридичному факультеті Львівського університету в 1930-х рр. Після закінчення університету, Л. Сон продовжував займатися науковою діяльністю. Напередодні початку Другої світової війни у 1939 р., він вирушає з Польщі до США.
У Сполучених Штатах Л. Сон вступає до Гарвардського університету, який закінчує у 1940 р. і отримує ступінь магістра права, а в 1941 р. розпочинає викладацьку роботу в цьому університеті. Наприкінці Другої Світової війни Л. Сон долучається до процесу створення Організації Об’єднаних Націй. Напрацювання, які зробив Л. Сон, згодом лягли в основу спільного документу канадської та американської асоціацій: «Міжнародне право майбутнього: положення, принципи та пропозиції» (англ. International Law of the Future: Postulates, Principles and Proposals), до якого часто зверталися учасники конференції в Сан-Франциско 1945 р.
У 1946 р. Л. Сон отримує місце постійного викладача Гарвардського університету і розпочинає багаторічну та успішну науково-викладацьку кар’єру в американських університетах. Зокрема, у 1961 р. він обійняв посаду професора Гарвардського університету, протягом 1981-1991 рр., був професором Університету Джорджії, а з 1991 р. працював в Університеті Джорджа Вашингтона в столиці США, м. Вашингтон.
Крім того, Л. Сон приділяв значну увагу професійній та громадській діяльності, роблячи великий внесок і в практику міжнародного права. Зокрема, у 1969-1971 рр. він був радником з міжнародно-правових питань Державного департаменту США в адміністрації президента Р. Ніксона, а у 1974-1982 рр. входив до складу делегації США на конференції ООН з морського права, а також представляв інтереси США у двох справах в Міжнародному суді ООН. Авторитет Л. Сона був дуже високим і він обирався головою Американського товариства міжнародного права (1988-1990) та секції міжнародного права Американської асоціації правників (1992-1993).
Луїс Бруно Сон помер 7 червня 2006 р. у Вашингтоні, США.
