21 вересня в “Укрінформі” Український інститут національної пам’яті презентував книгу “В’язні з України в концтаборі Маутгаузен: історія та пам’ять”. Її електронна версія вже є у вільному доступі. Про це 21 вересня Гал-інфо повідомили в УІНП.
Книга наразі є найґрунтовнішим дослідженням про в’язнів з території України у нацистському концтаборі Маутгаузен.
Історія українців у нацистських концтаборах маловідома. А все тому, що через відсутність незалежної української держави напередодні Другої світової війни в системі обліку та категорій в’язнів українців часто реєстрували як поляків чи росіян. Ґрунтовніше дослідити трагічні долі наших земляків у нацистських концтаборах стало можливим не так давно, зокрема завдяки появі в інтернеті баз даних на мільйони жертв, серед них – персональних картотек колишніх в’язнів.
“Видання на цю ж тему, які раніше виходили в Україні чи в українській діаспорі, не містили даних з архіву Меморіального музею концтабору Маутгаузен. Завдяки дослідженню цього архіву співавторкою книги, докторанткою Інституту сучасної історії Віденського університету Русланою Берндл, а також завдяки оприлюдненню онлайн Узагальненої бази даних “Меморіал” та Міжнародного архіву жертв нацистського переслідування в Бад Арользені вдалося вирахувати, що через Маутгаузен пройшло орієнтовно 20 000 в’язнів з території України”, – зазначила під час презентації співавторка книги, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ Тетяна Пастушенко.
У презентованій книзі автори не лише навели кількість наших земляків, що потрапили в Маутгаузен, а й реконструювали частину доль в’язнів з України. Книга містить як спогади тих, кому вдалося вижити, так і свідчення про загиблих в’язнів, зібрані їхніми рідними.
“Український інститут національної пам’яті, особливо з 2015 року, невідступно дотримується лінії, яка вимагає засудження злочинів тоталітаризму. Однак важливо говорити не лише про злочини комунізму, від яких ми як суспільство, можливо, постраждали більшою мірою, але також надзвичайно сильно наше суспільство постраждало від злочинів нацизму. Публікація цієї книги – це публікація реальних історій реальних людей, які розповідають про злочини нацизму. Тому це не лише відновлення гідності, але певною мірою застереження проти розлюднюючих, людиноненависницьких практик, які можуть здійснювати тоталітарні режими. Адже спокусу суспільств до тоталітарного мислення ми спостерігаємо навіть по сусідству, як і ревізію історії, спрямовану на забуття злочинів тоталітарних режимів – не тільки комуністичного, але й нацистського”, – зауважив під час презентації голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Він також звернув увагу, що досі бракує студій, спрямованих на вивчення доль військовополонених, в’язнів концентраційних таборів з України. Та висловив сподівання, що це видання стане для когось каталізатором, посилить вивчення цієї раніше затемненої сторінки історії та приверне увагу людей, які працюють з сучасними форматами – анімаційними, художніми продуктами, адже їх можуть надихнути вміщені в книзі надзвичайно сильні особисті історії.
На тому, що книга вийшла “дуже людською та правдивою”, наголосив під час презентації Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Австрія Олександр Щерба, за особистої підтримки якого стало можливим це дослідження. Він також зазначив, що у планах перекласти книгу німецькою мовою.
У презентації також взяли участь Ігор Маліцький – колишній в’язень Маутгаузена, спогади якого, зокрема унікальний щоденник за 1943 рік, опубліковані в книзі, а також Марат Бураковський – автор родинних спогадів про загиблого в’язня Маутгаузена Павла Ковелу, опублікованих у виданні.
“У родинах не було прийнято багато говорити про війну, особливо про те, що стосувалося полону. Люди, які були в полоні, поверталися й потрапляли в радянські табори”, – розповів Марат Бураковський. Він звернув увагу, що інформація в міжнародних онлайн-архівах поступово стає відкритішою, та закликав українські установи, які мають документи, що стосуються історії Другої світової війни, викладати їх у вільний доступ, адже досі багато людей шукають інформацію про своїх рідних.
Запрошуємо вас дізнатися більше про історію в’язнів з України у Маутгаузені безпосередньо з книги за посиланням.
Трансляція з презентації книги
Упорядниками видання є австрійський історик, автор двох монографій про Маутгаузен, доктор Маттіас Кальтенбруннер, кандидатка історичних наук, співробітниця Інституту історії НАНУ Тетяна Пастушенко, докторантка Інституту сучасної історії Віденського університету Руслана Берндл.
Книга створена за участі та підтримки Інституту історії України НАНУ, Українського інституту національної пам’яті, Посольства України в Республіці Австрія, австрійського Фонду майбутнього, Міжнародного комітету колишніх в’язнів концтабору Маутгаузен, Української організації борців антифашистського опору, Національного меморіального комплексу “Висота маршала І.С. Конєва”.
Довідка.
Будівництво концтабору Маутгаузен на території Австрії розпочалося в серпні 1938 року. Цей концтабір у нацистській системі місць ув’язнення мав найвищу за шкалою суворості режиму утримання категорію – третю. Він був центральною адміністративною установою для чисельних філій, які використовували в’язнів як робочу силу для німецької військової промисловості, тобто були місцем знищення через працю. Сюди ж для виконання вироків направляло в’язнів з інших місць гестапо чи інші пенітенціарні установи. З 8 серпня 1938 до 3 травня 1945 року до Маутгаузена відправили близько 195 000 чоловіків та понад 8 500 жінок майже з усіх європейських країн. За приблизними оцінками в Маутгаузені та його філіях загинули понад 68 000 в’язнів.
