Як повідомили у прес-службі Командування повітряних сил ЗСУ, у Вінниці створили Раду резервістів Повітряних Сил.
“У березні 2015-го я пішов до військкомату і сказав, що хочу служити в артилерії… Далі – бої та “незабутній” фронтовий побут… Із побратимами стали близькими друзями. Досі тісно спілкуємось, і кожен з нас “у разі чого” готовий знов покинути мирне життя заради служби. Після демобілізації я непогано влаштувався – працюю в столиці системним адміністратором відділу розробки програмного забезпечення. Тож навіщо мені треба було підписувати контракт на службу в оперативному резерві? Це суто прагматичне рішення. Адже підписання такого контракту дозволить мені "в разі чого" повернутись до рідної бригади, до своїх побратимів. Якщо ж контракту немає – “вибачайте” – підете за розподіленням із військкомату” — ділиться своїм досвідом молодший сержант резерву Юрій Бутирін на зборах із приводу створення Ради резервістів Повітряних Сил.
Резервісти-авіатори, що прибули до Вінниці із різних куточків України, уважно слухали неординародного спікера. До того ж за сумісництвом Юрій вже понад рік є секретарем Ради резервістів Збройних Сил України. Тож нині його поради – на вагу золота.
— Можна довго говорити, що Рада резервістів – це консультативно-дорадчий орган, зачитувати документи й положення. Та, насамперед, це – своєрідний громадський контроль. Ми вже маємо перші результати роботи – “продавили” кілька “правильних” рішень, до прикладу, збори резервістів тепер тривають не 30, а 15 днів, проте їх програма – інтенсивніша. Жодних – “Ви хто? Резервісти? Замаскуйтесь на місцевості й не заважайте” під час навчальних зборів, як це раніше траплялось. Нині ми співпрацюємо з резервістами країн НАТО і переймаємо їхній досвід. Тож знаємо, як впливати і оперативно вирішувати проблеми. Звісно, ми часто “тонемо” в папірцях, аби вирішити якесь мізерне питання. Та все ж, крок за кроком, рухаємось до того, аби налагодити нормальний зв'язок між резервістами і військовими частинами. Адже резервісти – не новачки, це люди з досвідом і характером, тож і рівня взаємин вони вимагають відповідного.
І хоч робота у “контролюючому органі” відбувається фактично на громадських засадах, ентузіазму членам новоствореної Ради резервістів Повітряних Сил не позичати. Присутні на зборах авіатори одразу переконали, що мовчати у разі виникнення проблемних питань не будуть.
Головою Ради резервістів Повітряних Сил одноголосно обрали майора оперативного резерву Олександра Суркова. Чоловік є відомим блогером, видавцем, з 2014-го протягом чотирьох років працював з Управлінням цивільно-військового співробітництва, організував дві волонтерські програми. Нині працює в представництві компанії Harris, що займається військовим зв’язком. Заступником обрали Валерія Міхєєва, який зараз працює у Верховній Раді, у минулому – командир екіпажу Іл-76МД.
- Я переконаний, що у нас все вийде, - коментує Олександр Сурков. - Будемо вибивати із цієї компоненти Збройних Сил увесь “совок” до останньої піщинки, вирішувати гострі питання, продавлювати потрібні закони, рішення й документи, вербувати людей на підписання контракту на службу в резерві. Поки що основний меседж: “Айтішник, хочеш відкосити від армії – запитай мене як”. Впевнений, коли люди зрозуміють усі “бонуси” резервної служби – будуть записуватись в чергу…
Після офіційних виступів представників Командування резервісти ще довго дискутували на тему взаємодії з військкоматами, особливостей авіаційних спеціальностей, додаткових важелів впливу на керівний склад бригад. Адже, очевидно, що головна перевага таких зустрічей – не у офіційних слайдах і презентаціях, а саме у неформальному спілкуванні, обміні контактами та досвідом.
