Слухай онлайн
Економіка  |  Історія

Українські гроші – в українські руки – на українські справи!

“Українські гроші – в українські руки – на українські справи!” - принцип, що на початку ХХ ст. довів, наскільки успішним може бути бізнес українців

Завдяки розвитку кооперативного руху українські підприємства на початку ХХ ст. набрали такого розмаху, що це сміливо можна називати галицьким економічним дивом. Лише українських яєць за дев'ять місяців 1935-ого експортували в Іспанію 700 (!) вагонів. Масло “Маслосоюзу” постачали навіть до Аргентини та Австралії! Якість була настільки високою, що польські фірми купували його і перепаковували у свої обгортки.

“Добре уважайте, бо жидівський картель підшивається під наше опакування”, - попереджала оголошенням у “Ділі” своїх клієнтів текстильна фірма “Дендра” зі Львова.

Прибуткові установи у Галичині на перетині ХІХ-ХХ століть майже повністю перебували у руках поляків та євреїв. Це було помітно навіть по вивісках у містах та селах - українською їх майже не було.

Відтак українські кооперативи, перший із яких започаткували у 1883 році, взяли за основний принцип кілька гасел: “Свій до свого по своє”, “Українські гроші – в українські руки – на українські справи!” та “Спирайся на власні сили”. Вони означали, що свідомий українець повинен користуватися товарами і послугами винятково своїх - українських виробників, а всіх інших ігнорувати.

“Українці! Купуйте товар тільки у фірмах, що оголошуються в українській пресі”, - закликала на початку 1934-ого газета “Діло”. А в наступному номері оголошувала: “Як ви, інтелігентна людина, можете в нинішніх часах обійтися без “Діла”? Якщо вам затяжко платити за наш часопис самому, то передплачуйте “Діло до спілки з сусідом”.

Такий підхід до справи українські підприємці застосували на тлі стрімкого розвитку українського кооперативного руху: за 20 років (з 1921-ого до 1939-ого) кількість кооперативів збільшилася майже у сім (!) разів - з 580 до 4 тисяч.

Тож у 1930-их українець міг запросто жити, користуючись винятково вітчизняним: м'ясо від українського “Центросоюзу”, молоко і масло із “Маслосоюзу”, цукерки із “Фортуни Нової”, кава від “Пражіня” чи її замінник “Луна” від “Суспільного промисла”, черевики чистили пастою “Елєгант”, каву пили в каварні української “Народної гостинниці”, вдягались у вишиваний костюм та прикрашали хату килимами від кооперативу “Гуцульщина”...

Покупки винятково у “своїх” було дуже принциповим питанням. І навіть попри те, що цигарки “Калина” були трохи гіршими за польські, можна було отримати на горіхи, закуривши чужу “марку” в українському товаристві.

"На наших очах наростає рідний промисел і торгівля, – писала 1935-го газета, що так і називалася – "Свій до свого". – Вони розвиваються не лише завдяки ініціятиві, спритові одиниць, але теж завдяки зростові українського націоналізму. Клич "Свій до свого" лунає чимраз голосніше, охоплює чимраз ширші круги. Вже є цілі фалянґи людей, які настирливо домагаються всюди українських виробів, які купують тільки у своїх крамницях, навіть коли це для них сполучене з невигодами".

Економічний сплеск на початку ХХ століття в нашому краї був таким могутнім, що його не можна оминути увагою. Тож цією публікацією започатковуємо серію історій про успішні компанії галицьких підприємців.

Джерело: Локальна Історія

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...