Львівсько-Сокальське єпархіальне управління Православної Церкви України з глибоким сумом сповіщає, що 10 квітня 2020 р. наприкінці доби, близько опівночі, напередодні Лазаревої суботи, на 44 році життя, раптово відійшов до Господа протоієрей Андрій Дуда. Про це сьогодні, 11 квітня, на своїй сторінці у Facebook написав митрополит Львівський і Сокальський Димитрій Рудюк.
В «Арсеналі» презентували виставку про Воїнів Світла. Фоторепортаж
Як відомо Олег Дуда був кліриком Свято-Миколаївського храму м. Львова, капеланом і волонтером.
"Висловлюємо свої співчуття декану Львівського благочиння митрофорному протоієрею Ярославу Дуді, їмості та всім родичам покійного. Це надзвичайно важка втрата для усіх нас. Її зараз важко збагнути. Отець десятки разів їздив на передову, там де зараз вирує війна, займався на Донбасі просвітницьким та милосердницьким служінням, горів любов‘ю до України. Вічна тобі о. Андрію пам‘ять та блаженний спокій!", - написав Митрополит Димитрій.
Довідка. Отець Андрій Дуда, протоієрей, клірик Свято-Миколаївського храму м. Львова, капелан і волонтер помер на 44 році життя. У 2016 році отець Андрій був нагороджений Орденом святого Юрія за молитовність і щиру місіонерську працю, відданість своїй пастві, духовну опіку над рідною землею, любов до свого народу та з нагоди Дня міста Львова.
Як розповіли у Княжому Храмі Святого Миколая Чудотворця міста Львова, де служив Андрій Дуда, отець став зразком і прикладом відданого служіння Церкві та своєму народові.
Обдарований митець – співак, художник та декламатор поезії, усі свої дари спрямував на виховання й утвердження в суспільстві найголовніших, духовних, пріоритетів та уміння шанувати кожну хвилину земного життя.
Вже у шкільні роки, за прикладом батька, о. Ярослава, Андрій обрав шлях священичого служіння, навіть думав про чернечий постриг. Згодом так склалося, що служба у Збройних Силах підкоригувала його життєві плани, а набутий досвід став актуальним з початком російської агресії на сході України. Коли брат Роман пішов служити добровольцем, о. Андрій 2015 р. разом з іншими ієреями Львівсько-Сокальської єпархії зголосився до Синодального управління з ініціативою нести духовну службу на фронті. Це був час становлення новітнього інституту капеланства у Збройних Силах України.
Капеланське служіння о. Андрія у 80 бригаді десантно-штурмових військ було відзначене державною нагородою – орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Важливу роль у життєвому становленні священика відігравало мистецтво.
«Я священик родом з «Дударика», – жартома згадував він про роки навчання у співочій школі. Завдяки художньому мистецтву о. Андрій пізнав сенс мистецького осмислення світу, почав опановувати здатність ловити миттєвість і через неї споглядати вічність. Мистецтво як метод євангелізації він застосовував і в публічній проповіді поза храмом.
Серед втілених мистецьких проєктів о. Андрія – презентація сакральних пам’яток свого храму «Скарби княжої церкви св. Миколая у Львові» (2016-2017), спільний з народним художником України Мирославом Отковичем та директором Львівського будинку офіцерів полковником Віталієм Провозіним проєкт «Король Данило. Нащадки княжої слави» (2017-2018), проєкт фотолистівок спільно з керівником студії «Фотографії старого Львова» Романом Метельським (2019), фотовиставка «Фронтові друзі» (2019) та багато інших.
Окрасою Шевченківських зустрічей та вечорів, втім і цьогорічного у Львівській Опері, було декламування поезій, виконання яких було записане на диску. «Його» Шевченко не залишав байдужими слухачів, що дивувалися неймовірному талантові і пам’яті невтомного священика.
Кошти з реалізації під час численних презентаційних заходів компакт-диску «Мій Шевченко» незмінно скеровувалися на підтримку Української Армії.
«Тарас Шевченко – це слово Бога для України, – наголошував о. Андрій в одному з виступів. – Адже на початку було Слово, і Слово було від Бога, і Слово було Бог. Кожен із нас приходить до Бога, у кожного свій шлях. Для мене – це шлях Євангелія і «Кобзар»».
Окремо слід згадати й парафіяльну ініціативу о. Андрія «Святий Миколай – Захисникам України» – спільно з волонтерами та військовими разом з допомогою він готував мистецьку колядкову програму, з якою відвідував бійців на фронті. На Великдень військові радісно зустрічали капелана, що їхав до них із писанками та ділився радістю Воскресіння Христового.
У час поширення пандемії, священик Княжого храму вів активну волонтерську діяльність, забезпечуючи антисептичними та захисними засобами львів’ян.
Львівська ОДА та Громада міста Львова висловлюють співчуття близьким та рідним, парафіянам храму з приводу непоправної втрати.
