Кожного дня він долає… Можливо, так би я розпочав свій звичайний матеріал про пораненого Героя України, який собою затулив нас із вами від російської навали. Та наразі важко навіть собі уявити ту силу волі, яку має молодший сержант Олександр Вихрук.
Чотири роки тому він працював за кордоном, заробляв достатньо коштів, щоб забезпечити свою родину. Однак ситуація на сході України змусила його повернутися додому і стати військовим, адже він більш за все прагнув для дружини і дітей щасливого майбутнього у вільній і незалежній Україні.
- Моє рішення стати військовим було моїм і виваженим, - пригадав Олександр. – Щоправда, моя родина навіть не знала, що я твердо вирішив бути військовим. Тому, після повернення до України я просто пішов до військкомату, пройшов комісію і підписав свій контракт.
У лавах ЗСУ Олександр отримав нову спеціальність і став оператором ПЗРК, а згодом попросився у піхоту. Він ніколи не шукав легких шляхів і не ухилявся від виконання завдань. Свою першу контузію отримав 3 грудня, унаслідок якої втратив слух. Та пролікувавшись, він знову повернувся до побратимів, щоб зупинити російських варварів, які шматували Україну. Олександр завжди приходить на допомогу своїм побратимам, для нього бойове братерство - не порожній звук. 27 березня цього року він разом зі своїми товаришами пішов на допомогу одному з наших підрозділів, який потрапив в оперативне оточення. У хлопців закінчувався БК, майже всі були поранені, ворог наближався. Тому Олександр зі своїми побратимами зробили відчайдушну вилазку, але ворог теж не планував здаватись - і в результаті бою Олександр отримав складне поранення рук та ніг. Майже в непритомному стані він таки знайшов можливість подзвонити додому дружині Олі, телефон якої знав напам'ять, і розповісти, що з ним трапилась біда. Далі була лікарня і важкий вирок лікарів: ампутація двох рук і правої ноги. До того ж ампутації дуже високі, що ускладнює майбутнє протезування. У комі наш Герой пролежав півтора місяці. Увесь цей час Оля була поруч. І хоч лікарі часто давали невтішні прогнози, її самовіддане кохання створило диво: Олександр після пробудження не втратив ні власної ідентичності, ні бажання жити далі.
Чотири місяці Олександр провів у реанімації: пережив дві зупинки серця, інсульт, у нього не працювали нирки. Більшість цивільних медичних закладів, на жаль, не наважувалися братись за лікування нашого Героя, мовляв, із таким перебігом хвороб і складним пораненням люди просто не виживають. Та поруч з ним завжди була його любляча дружина Оля, яка вірила в диво, у силу кохання та мужній дух свого чоловіка. І це диво сталось! Щоправда, військові лікарі, які взялися лікувати та реабілітовувати Олександра називають це грамотно спланованим комплексом лікування. Зараз Олександр проходить реабілітацію в одному з військових медичних клінічних центрів, що на заході України. Військові лікарі та реабілітологи розробили для нього унікальну програму, під час якої Олександр навіть навчився плавати! Зараз він готується до протезування і планує своє майбутнє життя, адже вдома у нього два студенти та невеличке господарство.
- Я хочу звернутися до всіх дружин і самих поранених, - каже Ольга Вихрук. – Не втрачайте впевненості в собі. Не втрачайте віри в те, що життя буде далі. І знайте, що немає таких проблем, які не можливо подолати. Вірте у своє одужання та упевнено прямуйте до цього!
Тарас Грень
