Село Погірці було дуже сполячене. Для того щоб поставити українську виставу, співати українських пісень, треба було мати дозвіл з району від старости…
Про це йдеться у спогадах Ганни Гук (1920 р. н.) з с. Погірці Самбірського району Львівської області, які опублікувала Локальна історія на Facebook.
"Молодь села часто ставила вистави: “Сватання на Гончарівці”, “Наталка Полтавка”, “Бабський бунт”, “Не поможе бабі кадило, коли бабі сказило”, “Циганська любов”.
Літом 1939 року у селі відбувався фестиваль. До фестивалю молодь заздалегідь готувалася. Я перебувала на курсах у м. Комарно, де навчалася робити різні вправи зі стрічками, розучувала українські пісні. Повернувшись додому, я свої знання передавала дівчатам. Керівником фестивалю був отець Балаш, який приїхав зі Львова готувати це свято. З села Сусолів, був запрошений оркестр.
На фестиваль прибули жителі навколишніх сіл. Грала музика, звучали пісні, молодь грала в різні забави: в муку клали гроші, учасникам гри закривали очі і вони мали ротом дістати гроші з муки; на пліт вішали горщики, учасник гри мав з закритими очима перебити найбільше горщиків; на високий стовп вішали кільце ковбаси, учасник гри мав дістати його. На фестивалі було весело, бо лунало українське слово, своя пісня", - йдеться у спогадах.
