23 листопада, напередодні вшанування 88-х роковин Голодомору 1932-33 років, Український інститут національної пам’яті провів круглий стіл із експертами, практиками і дослідниками цієї геноцидної практики, на якому обговорили методики та способи спілкування з дітьми про цю трагедію, уникнувши травматичного досвіду. Про це інформує пресслужба УІНП.
“Тема, як говорити з дітьми про Голодомор – резонансна. Адже говорити про Голодомор складно, бо це про смерть, масове вбивство, про організацію екстремального насильства. І виживання в умовах екстремального насильства. Це теми, які не усім дорослим легко даються. Тема складна і тим, що є такі речі в історії народу, які не можна оминути. Це великі теми, не лише тому, що вони знакові для усвідомлення народом своєї ідентичності. І не тому, що стосуються мільйонів людей. А тим, що несподівано приходять в життя кожної людини. Вони резонансні тим, що приносять досвід. Голодомор – це одна з таких тем. Для того, щоб суспільство було готове до міркування на цю тему, треба готуватись і робити кроки. Кожне суспільство до таких тем вчиться і готується. Зокрема до розмови з дітьми. Перші питання у дітей можуть бути складні – про життя і смерть, про вбивство і як хто вижив. І щоб бути готовим до таких розмов, потрібно бути готовим не тільки історично, а й дидактично, педагогічно, психологічно, транслювати факти і про це говорити”, - зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.
Окрім того, Антон Дробович розповів, що цього року УІНП підготував спеціальні методичні видання з цієї теми, серед яких і книга письменниці Катерини Єгорушкіної “Скриня” (книги для дітей про історію Голодомору).
“Багато було роботи над книгою. Аби вона була живою – в ній мав бути емоційний заряд. Моя бабуся говорила зі мною про Голодомор. Про те, як померло дві її молодші сестрички. Як вони були багаті і як все змінилось враз. Це мене пригнічувало, але і робило глибшою, об’ємнішою. Я хочу передати цей непростий досвід і своїм дітям, і тим, з якими я працюю. Ці теми замовчувати не треба. Цей емоційний заряд створив метафори, для цієї книги. Я боялась, що видавництво не хотітиме друкувати цю книгу, адже тема дуже непроста. Але якщо її не піднімати, я боюсь, що ми можемо виростити невдячного споживачів, які не знатимуть хто ми”, - розповіла авторка "Скрині".
Доктор психологічних наук Андрій Маслюк ознайомився із виданням “Скриня” на круглому столі вперше і підтвердив, що це дуже корисна книжка, яка допоможе розказати дітям про Голодомор. За його словами, у книзі простежується “принцип надії”.
Своєю чергою завідувачка екскурсійно-освітнього відділу Національного музею Голодомору-геноциду Яна Городняк розповіла про особливі підходити в організації екскурсій для наймолодших відвідувачів та методи пояснення трагедії в ігрових формах.
“Усі діти різні і дуже важко спрогнозувати, як хто зреагує. Тому для наймолодших у нас є гра «схованка». І дуже багато дітей віком 3-4 років її дуже люблять. Суть гри в тому, що ми формуємо образ дівчини, яку звати Катерина. Вона жила під час Голодомору і ми намагались показати, що сталося з Катрусею, і що робити, аби вона вижила. Діти взамін отримують зерно, щоб сховати у схованку для Катрусі, аби вижила вся її родина”, - розповіла музейна співробітниця.
Директор спеціалізованої школи № 203 Святошинського району Києва Андрій Мельник вважає, що розпочинати діалог з учнями на тему Голодомору треба в індивідуальному порядку, і не лише вчителю історії, а найкраще - класному керівнику, який знає цих дітей і розуміє, які слова для них підібрати, аби не ранити.
“Школа має можливість говорити про Голодомор на різних просторах – це і бібліотека, і простір мистецтва. Погана ідея – скосити в “чорнуху” і почати говорити про канібалізм. Бо це дуже великий емоційний удар, тому слова підбираються відповідно вікового досвіду. Іноді дуже цікавий крок, коли діти розповідають дітям. Коли діти старших класів розповідають молодшим. І це постійна передача досвіду поколінням”, - поділився досвідом освітянин.
Учасники круглого столу підсумували, що розповідати про непрості сторінки історії України дітям важливо в тому контексті, щоб зберігалась надія на життя, а краса і естетика насправді важлива.
Також закликаємо долучитися до акції “Запали Свічку пам'яті”. 27 листопада, після 16:00 засвітити свічку і залишити її на підвіконні в пам'ять про мільйони замучених голодом українців.
Довідково: Голодомор – акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.
