Прес-центр ОТУ "Луганськ" поширив репортаж про бойові будні на передовій.
Передова. Звідси до ворога - метрів 400. Бойовики впродовж дня укріплювали свій бліндаж, роблячи його виносним, аби хоч на кілька метрів наблизитися до позицій українських військових. Одні копали, інші їх прикривали. Наші бійці займалися відповідно до розпорядку дня. Одні відпочивали після наряду, інші - чистили зброю. Кілька воїнів укріплювали траншею, в якій час від часу осипається земля.
Надвечір, в бік наших укріплень пролунав перший постріл. Куля подряпала вухо українського захисника. Побратими наклали пов'язку. Українські військовослужбовці гадали, що це провокаційний обстріл, та сподівались на те, що цим пострілом все закінчиться. Проте сталось інакше. За першим почувся другий, третій постріл. Ворог не обмежився стрілецькою зброєю та почав застосовувати кулемети.
Бійці зрозуміли, що це вже не провокація з боку бойовиків, а щось серйозніше. Пролунала команда: "До бою!" Миттєво всі воїни стали до зброї. Коли ж проросійські терористи долучили до обстрілу гранатомет АГС-17, українські захисники дали гідну відсіч. Почали відповідати з усіх видів зброї, яку мали на той час, аби «загасити» вогонь противника.
Уламок від гранати поцілив одному з українських військових у ногу. Допоки одні займались пораненим: накладали турнікет та надавали першу медичну допомогу, інші відстрілювалися. Коли ж роздавався черговий постріл АГС у напрямку траншеї, всі бійці, немов завмерли. Вогонь у відповідь від наших військовослужбовців був вдалим, адже за деякий час ворожа зброя замовкла. Добре, що боєць перед пораненням встиг вистрілити із гранатомета… Навкруги стало тихо. Лише чутно, як догорає степ, підпалений ворожим вогнем…
