Слухай онлайн
Cуспільство  |  Волинь

Як навчити автомобіль літати

Ідеї створення одного з найбільш екзотичних персональних літальних апаратів майбутнього понад сто років і еволюція продовжується.

Вони були першими

Патент США під номером US1286679A на "транспортний засіб, здатний літати та пересуватись по землі" зареєстровано в грудні 1918 року. Видали його американцю Феліксу Лонгобарді. Це була перша офіційно зафіксована ідея створення «літаючого автомобіля» – персонального транспортного засобу майбутнього. І хоча цей проєкт так і залишився на папері, реалізувати його на практиці, намагались винахідники з різних країн протягом багатьох років. Ці спроби продовжуються в наші дні, із ще більшим ентузіазмом та сумами фінансових інвестицій.

Мотивація сучасних розробників «літаючих» автоконцептів підкріплюється тим, що основною проблемою попередників була відсутність належних матеріалів, інструментів, виробничих умов та цифрових технологій, доступних у наш час.

Суть багатьох з перших проєктів зводилась до навішування крил та хвостового оперення на найбільш відповідний серійний автомобіль або створення конвертованого дорожньо-льотного варіанту літакомобіля. Серед найбільш відомих: «Автоплан Кертіса» на базі популярного «Форд Т» (1916), «Стріломобіль» Ватермана (1937), «Аерофібія» Фултона (1946), «ConvAirCar» (1947), Аэрокар Тейлора (1949), Road Wing Халлока (1957).

Проблемою даних транспортних засобів була надмірна дороговизна, складність в експлуатації та не дуже хороші технічні характеристики, особливо в якості автомобіля. Після випуску кількох передсерійних взірців інвестори окремих проєктів відмовлялись від подальшого фінансування через неможливість окупити свої витрати в найближчі кілька років.

Під час Другої світової війни, коли ще не було достатньо великих і потужних транспортних літаків, за схожим принципом, пробували навчити літати і легкі танки, що в плані вирішення технічного завдання було цілком реально, але з практичної точки зору – недоцільно і витратно.

Наприклад, літаючий танк О.К.Антонова після успішного польоту зумів здійснити штатну посадку та своїм ходом повернутися на базу, проте на цьому програму проєкту було закрито, через брак літаків-буксирувальників необхідної потужності.

Для розваги і всерйоз

Більш перспективними видаються американські проєкти Terrafugia Transition (2009), Plane Driven PD-2 (2010). Але не зважаючи на ультрасучасну технологічність вони все ще далекі від побажань потенційного замовника, оскільки фактично представляють собою ту ж класичну схему літака зі складним крилом на автомобільному шасі, керувати яким можна лише за наявності дорогої льотної ліцензії.

Втім, є винахідники, які будують літаючі автомобілі заради розваги. Наприклад, "літаюча таврія" з крилами саморобної конструкції народного умільця з Росії на повноцінний політ не здатна. Максимум, добре розігнавшись по прямій у кількасот метрів, вона може підстрибнути на висоту до двох метрів і плавно приземлитись, пролетівши відстань спів розмірну з довжиною крила найбільшого літака світу Ан-225. Незвичне авто викликає неабиякий інтерес у публіки на різних масових заходах, привертаючи увагу до себе і свого конструктора, колишнього льотчика, який вирішив у такий спосіб трохи розважитись, засумувавши на пенсії.

Хоча за більш ніж столітню історію жодному з проєктів не вдалось вийти на рівень багатосерійного виробництва, конкуренція в даній темі настільки потужна, що відомі авто- та авіавиробники намагаються закріпити за собою авторські права на ідеї, які мають хоча б найменше відношення до неї. Наприклад, заявка на патент компанії Toyota, суть якого зводиться до системи висувних крил, закріплених на даху звичного на вид автомобіля.

Стрімкий розвиток електричних авіадвигунів призвів до різкого збільшення в останні роки проєктів мультикоптерної схеми. При чому, в якості альтернативи отримання дорогих льотних ліцензій, окремі розробники пропонують повністю автоматичну систему керування. Все що необхідно зробити пасажиру – вибрати потрібний маршрут на інтерактивній карті панелі приладів. Ідею такого безпілотного літаючого таксі на базі електричного мультикоптера Volocopter, в Дубаї (ОАЕ) зараз тестує приватна німецька компанія. Про схожі проєкти заговорили представники таких провідних компаній світу як Airbus, Tesla та Google.

В Україні над проєктами літаючих авто та мотоциклів також уже не перший рік працюють окремі ентузіасти, невеликі приватні конструкторські бюро і навіть відомі компанії авіаційної галузі. Зокрема свій проєкт «повітряного таксі» на цьогорічному авіасалоні «Авіасвіт ХХI» представила Харківська компанія FED.

Таким чином, уже ні в кого не виникає сумнівів, що навчити автомобіль літати можна. Проте усі наявні на сьогодні проєкти, як і 100 років тому, через ряд причин (дорожнеча, складність обслуговування, неготовність інфраструктури міст), все ще далекі до ідеї масового застосування, як альтернативи більш звичному наземному трафіку.

Олег Семців спеціально для Гал-інфо

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ