26 вересня 1930 року польська влада заборонила діяльність “Пласту” на Галичині
Усі його відділи, а на той час це було близько 6 тисяч хлопців та дівчат, наказано було розпустити протягом двох тижнів.
Існування української скаутської організації непокоїло польську владу, оскільки Пласт виховував юнаків та юначок у свідомо національному дусі. Перейнявши деякі ідеї у британського скаутингу, український Пласт робив акцент на лише на самозарадності, вмінні практично діяти у навколишньому середовищі, дотримуватись здорового способу життя, а також на любові до рідного краю та християнських цінностях.
Багато вихованців Пласту стали членами Українських січових стрільців та Української військової організації (попередниці ОУН). А бойовики УВО у другій половині 1920-их в околицях Львова пограбували кілька поштових відділень, щоб поповнити фонди організації, убили начальника шкільної ради Собінського, ревного полонізатора Галичини, учинили замах на двох польських очільників - Войцеховського та Пілсудського. Тож польська влада не могла стерпіти існування українських скаутів.
Роман Шухевич та Степан Бандера були пластунами. Засновники організації - Олександр Тисовський, Петро Франко та Іван Чмола - також були учасниками військового національного спротиву.
Та попри заборону (згодом і німецької, і радянської влади) Пласт діяв нелегально на теренах України, активно розвивався в еміграції і відродився у 1990-их після проголошення Незалежності.
На фото старші пластуни з куреня ”Лісові чорти” під час мандрівки Стрий – Коломия. Липень 1922 року, урочище Підлюте в Карпатах, нинішній Рожнятівський район на Івано-Франківщині.
Проект Локальна Історія.
