Наочний приклад правоохоронного свавілля - імітація працівниками Личаківського відділу поліції досудового розслідування справи, фігурантом якої є місцевий підприємець Володимир Зелений, та яку упродовж минулого року кілька разів незаконно закривали.
Попри те, що потерпілий у цій справі регулярно, упродовж тривалого часу звертався із скаргами, заявами до керівників органів поліції, прокуратури, до слідчих суддів.
Це кримінальне провадження (№12019140040001682) за ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) було зареєстровано 17 липня 2019 року на підставі заяви львів'янина Олександра Купіна.
У зверненні в Личаківський ВП ГУ НП у Львівській області заявник повідомляв про заподіяння йому тілесних ушкоджень з боку Володимира Зеленого. Даний інцидент трапився серед білого дня на вул. Римляна у Львові. На місце події були відразу викликані працівники поліції.
- Володимир Зелений є моїм знайомим, якому я в 2014 році позичив кошти. – розповідає Олександр Купін. – Однак у подальшому він мені повернув лише частину позики. Іншу частину коштів довелося стягувати в судовому порядку. Після того, як я виграв суд, «боржник» почав мені погрожувати фізичною розправою, при зустрічах – провокувати на бійку. 17 липня 2019 року він підійшов до мене на вулиці. Кричав, лаявся, погрожував, що якщо не відмовлюсь від відсуджених грошей, він мене скалічить. Далі – завдав мені рукою кілька ударів в груди, пошкодив сумку. Про все це я розповів у відділі поліції, коли мене допитували як потерпілого в рамках відкритого кримінального провадження.
Разом з тим всебічного та об’єктивного розслідування цієї справи Олександр Купін (який, до речі, є інвалідом війни) не дочекався.
За його словами, здійснювати досудове розслідування кримінального провадження доручили слідчому Личаківського відділу поліції Андрію Закала. Слідчий спочатку за справу ніби взявся: забезпечив проведення судово-медичної експертизи, допитав свідків, частково провів слідчі експерименти. Однак надалі, говорячи простою мовою, розслідував, як мокре горить. Тобто – тривалий час допускав бездіяльність. При цьому, як стверджує Олександр Купін, не захотів долучити до справи відеозаписи з камер відеоспостереження, що підтверджували факт нанесення тілесних ушкоджень. Затягуючи слідство, тривалий час не викликав на допит «підозрюваного». За півроку не спромігся викликати на допит працівників патрульної поліції, які виїзджали на місце події.
Одночасно з бездіяльністю, відповідаючи на неодноразові запити та звернення з боку потерпілого, слідчий Закала «заспокоював» його формальними відписками на кшталт того, що досудове розслідування триває, «проводяться усі необхідні та можливі (слідчі) розшукові дії з метою швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення». Одна з останніх таких відписок датована 03.01.2020 року. А вже 31.03.2020 року слідчим Андрієм Закала було винесено постанову про закриття вищеназваного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення).
Це рішення було скасоване постановою від 17.04.2020 року першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 Юлії Кулинич.
У даному документі постанова слідчого Закала названа «незаконною та необгрунтованою». З документу також вбачається, що упродовж досудового розслідування (що тривало дев’ять місяців) слідчий навіть не спромігся допитати як свідків Володимира Зеленого та його дружину Світлану Зелену.
Подальше досудове розслідування кримінальної справи, яке у зв`язку із запровадженням в органах Національної поліції інституту кримінальних проступків було доручено старшому інспектору дізнання Личаківського відділу поліції Ользі Мітек, майже нічим не відрізнялось від попереднього.
Дізнавач Мітек кілька місяців наслідувала приклад свого «попередника» (демонструючи бездіяльність та ігноруючи обов`язок щодо забезпечення ефективного досудового розслідування), а вже 03.08.2020 року винесла постанову про закриття кримінального провадження.
У цьому рішенні дізнавач покликалась на те, що в даному кримінальному провадженні жодній особі оголошено про підозру не було й закінчилися строки досудового розслідування. При цьому були проігноровані норми КПУ України, згідно яких у разі необхідності проведення додаткових слідчих і розшукових дій строк дізнання може бути продовжений прокурором.
Постанова дізнавача як поспішна та незаконна була скасована ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року. Водночас, як стверджує Олександр Купін, з того часу поновлене поліцейське слідство не просунулося ні на крок.
А тепер про найцікавіше.
Долаючи правоохоронне свавілля та добиваючись розслідування вищеописаної справи, Олександр Купін одночасно став фігурантом (обвинуваченим) у кримінальному провадженні, що було відкрито за заявою Володимира Зеленого, поданою після «того самого» інциденту 17 липня 2019 року. У даний час ця справа за ч.2 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності) знаходиться на розгляді в Личаківському райсуді Львова).
Як стверджує Олександр, на відміну від справи, що була відкрита за його заявою та яка належним чином не розслідується упродовж майже двох (!) років, кримінальне провадження за заявою Зеленого (який заявив, що йому теж були заподіяні тілесні ушкодження) в Личаківському відділі поліції розслідували у найстисліші строки. Причому так, що методи цього досудового слідства могли б, вочевидь, зацікавити працівників Державного бюро розслідувань. У їх числі - ігнорування показів свідків та очевидних доказів, долучення до матеріалів справи «підкоректованого» відеозапису з камери відеоспостереження - з вирізаним фрагментом нанесення ударів з боку Володимира Зеленого.
- Повідомлення про підозру у цій справі мені вручили буквально через тиждень з початку слідства. – розповідає Олександр Купін. - А ще через кілька днів на адресу суду було направлено обвинувальний акт, затверджений 31 липня 2019 року прокурором Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Наталією Стойко. Зазначу, що всі документи по даній справі у той період я підписував у відділі поліції без присутності адвоката (тоді захисника в мене ще не було), а також в умовах, коли мені не було чітко і своєчасно повідомлено про мої права, передбачені КПК України. До того ж я мав струс головного мозку. Цю травму я отримав 18 липня 2019 року, коли стався повторний інцидент за участі Володимира Зеленого. У той день він мене зустрів біля аквапарку на вул. Кн. Ольги. Наніс мені кілька ударів в голову, забрав в мене та викинув ключі від автомобіля. Свідками цього інциденту стали четверо осіб. В поліції, куди нас відвезли, ми знову написали заяви. Однак на цей раз, враховуючи, зокрема, покази свідків, мені було набагато легше довести свою правоту, добитися відкриття та розслідування кримінального провадження проти Володимира Зеленого.
У даний час за результатами розслідування інциденту, що стався 18 липня 2019 року в Франківському районі Львова, Володимир Зелений є фігурантом (обвинуваченим) у кримінальній справі (№12019140080001907) за ч. 2 ст. 125 КК України, яка з лютого 2020 року розглядається Франківським районним судом м. Львова.
Відомо також, що в минулому році подружжя Зелених (яке до цього володіло ТОВ «Кадуцей») стало фігурантами кримінального провадження (№12020140050000515), з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України (йдеться про заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою: про діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах). За наявною інформацією, дана справа була відкрита Галицьким ВП ГУ НП у Львівській області 29.01.2020 року - за заявою громадянина Азербайджану, що тривалий час постачав в магазини, пов’язані із «фігурантами», одяг з Турції.
Однак найбільш показовим (в контексті описаного правоохоронного свавілля в Личаківському відділі поліції, що чиниться зі справою за заявою Олександра Купіна) є, мабуть, інший факт.
Йдеться про досудове розслідування Залізничним РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області кримінального провадження № 12014140060002550, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження). Його головний фігурант – «той самий» підприємець Володимир Зелений.
Кінцеве рішення у цій справі - ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 29.11.2018 року, яка була ухвалена за результатами розгляду клопотання обвинуваченого – Володимира Зеленого – про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
У даній ухвалі зазначено наступне: «Згідно обвинувального акта, 26.12.2006 року близько 19.00 год. Зелений Володимир Йосипович знаходячись на території ТВК «Південний», що на вул. Щирецька, 36 у м. Львові, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з Курбановим Рустамом Расуловичем, маючи умисел на заподіяння тілесного ушкодження, завдав останньому удар кулаком в щелепу, внаслідок чого відповідно до висновку судово-медичного експерта № 191/12 від 24.04.2014р. спричинив Курбанову Р.Р. тілесні ушкодження, а саме: струс головного мозку, осколковий перелом тіла нижньої щелепи справа, рану слизової оболонки в ділянці правого кута нижньої щелепи, синець правої нижньо-щелепної ділянки, які відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження по ознаці тривалого розладу здоров'я».
Яке рішення ухвалив суд? Клопотання обвинуваченого – задовольнити, у зв'язку із закінченням строків давності звільнити його від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження - закрити.
Що залишилося «за лаштунками» цієї «нетяжкої» кримінальної справи? Довготривале, з грубими порушеннями, міліцейсько-поліцейське слідство (обвинувальний акт по цій справі до суду надійшов лише в 2015 році), що у результаті фактично звело нанівець притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
З огляду на вищевикладене, можна припустити, що у подібний спосіб у кінцевому результаті збираються «злити» й кримінальне провадження, яке було відкрито за заявою Олександра Купіна та розслідування у якому вже майже два роки фактично лишень імітується працівниками Личаківського відділу поліції.
Хоча все ще залишається надія, що на неналежне розслідування цієї справи накінець зверне увагу насамперед оновлене керівництво ГУ НП у Львівській області та посадові особи прокуратури Львівської області.
Віктор Корнієнко
член Національної спілки журналістів України
"Правком"
