Обмеження цін на російську нафту не переглядатимуться і залишиться на рівні $60 за барель.
Таку позицію озвучили чиновники Європейської комісії послам країн – членів ЄС, пише Bloomberg.
Єврокомісія повідомила державам-членам, що обмеження ціни на російську нафту на рівні 60 доларів за барель довело свою ефективність, при цьому без шкоди для ринку.
Керівництво ЄС повідомило дипломатам з 27 країн-членів ЄС, що більшість країн «Великої сімки» наразі не готові знизити поріг, за словами обізнаних із ситуацією співрозмовників видання.
У звіті Міжнародного енергетичного агентства, який ліг в основу перегляду верхнього ліміту, йдеться про те, що механізм досягнув своїх цілей – зменшив доходи Москви й утримав світові ціни на нафту від різкого зростання.
Bloomberg зазначає, що середня експортна ціна російської нафти склала 52,48 долара за барель без урахування витрат на доставку та страхування. Нафту Urals, ключову експортну суміш Росії, продавали за 45,27 долара у Чорному морі, а такі види, як ESPO, Сахалін та Сокіл, які експортують з Азії, торгувалися вище за пороговий рівень.
Нагадаємо, країни G7 обіцяли у березні переглянути межу цін на нафту з росії, а законодавство ЄС передбачає, що мета має полягати у підтримці порогового рівня на 5% нижче за середньоринковий.
Виходячи з цього, група країн-членів, зокрема Польща та Естонія, наполягала на зниженні порога.
Згідно з узгодженими правилами, компанії ЄС та країн G7 можуть надавати морські перевезення та послуги, такі як страхування, необхідні для транспортування російської нафти до третіх країн по всьому світу, тільки в тому випадку, якщо продукцію придбали за ціною, нижчою від порогової. Росія може вільно транспортувати та продавати нафту за будь-яку ціну, якщо вона не використовує послуги та судна G-7 та ЄС.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, у лютому 2023 року Росія заробила $11,6 млрд від експорту нафти. Це менше за $14,3 млрд у січні й на 42% менше за $20 млрд, які країна заробила торік у лютому.
Проте Росія продовжує постачати на світовий ринок «приблизно ту саму» кількість нафти, оскільки Москва переспрямувала більшість цієї нафти переважно до Індії й Китаю, а також в Азію, Африку і на Середній Схід за нижчими цінами.
