Волинянина Сергія Добродомова на передовій знають як волонтера з позивним "Дєд Волинь". Ось уже сьомий рік він допомагає нашим хлопцям, які дорогою ціною захищають українські землі на сході держави.
Каже, що за цей час побачив немало, але переконаний - свідомість молоді таки змінюється.
"Я помітив позитивні зрушення у свідомості людей. А особливо молоді. Адже "совок" по трохи відходить. Цінності змінюються. До прикладу, от дивлюся я на свою онуку. Їй 21 рік, виросла в незалежній Україні та бачить її незалежною, квітучою. Вона не бачила через який тернистий шлях пройшла наша держава, як вставала з колін, боролась. Онука, приймає свою Батьківщину вільною, демократичною. Вона упевнена в тому, що Україна попри всі труднощі буде процвітати. А щодо тих, "совків", які лишилися, то їх не перевиховаєш. При чому міра їх невдоволення тільки зростає. І від того стає сумно, бо ж ми в Україні живемо, а не деінде.
Мене "совок " не бере. Заглянемо в історію моєї родини: мої діди були репресовані. Я до глибини душі українець, народився у Бєлгородській області, з 1976 року проживаю на Волині. Із "совком" ми завжди були ворогами. Наведу приклад: моя старша сестра завершила інститут у Харкові і її направили у військовий інститут працювати, але там не взяли, бо була внучкою "ворога народу", - розповідає "Дєд Волинь".
Каже: у їхній сім'ї слово "комуніст" було лайливим.
" Я ніколи не вступав у піонерські організації, а коли в школу йшов у вишиванці – мене виганяли з уроків.
На щастя ми цей час пережили. Пригадую, коли оголошували незалежність нашої держави, то тоді вся Україна чекала, засідання Верховної Ради затягнулося на ніч, ми вірили Чорноволу, Царство йому небесне, він був натхненником цього процесу. Ми віднеслися до цього з піднесенням, адже зраділи, що, нарешті, Україна стане вільною та незалежною й буде розбудовуватися",- розповідає волонтер у якого за плечима більше біля 200 поїздок на фронт із допомогою українським воїнам.
"Коли я під’їжджаю до позицій, то мене з далеку видно, бо на бусі написано "Дєд Волинь". Загалом у мене за цей час біля 200 поїздок, адже на початку було таке, що 3-4 рази на місяць їздив, зараз разів зо два. Втім, не проблема поїхати, а проблема зібрати допомогу на фронт. Тому я опираюся на небайдужих людей Волині, які допомагають коштами та виробами. Усе це акумулюю і їду на схід. Інколи, відправляю новою Поштою, але коли збираю багато – 2-2.5 тонни, то їду. Трохи затратно по паливу, адже іде солярки до 300 літрів.
Пригадую, як у 2014 році везли все: їжу, воду, одяг, засоби захисту, гігієни. Зараз, інша ситуація. З 2014 року навезли туди техніки, машин, а вони усі бувші у використанні, привезені з-за кордону, старі й потребують ремонту. Тому, на даний час, є потреба в запчастинах, гумі автомобільній. Звісно, коли це везу, то довантажую авто смаколиками та домашньою їжею.
Сьогодні, як і щороку, у День Незалежності, Сергій Добродомов вийшов із товаришами-ветеранами на майдан, каже, є про що поговорити: де хто був і як боровся за незалежність України.
