Слухай онлайн
Cуспільство

Екскурсія на Львівське сміттєзвалище

«На Грибовицькому сміттєзвалищі почали зважувати сміття», – таким був основний мотив управління житлового господарства Львівської міської ради. Заради цього й було організовано виїзд журналістів безпосередньо на місце. Але коли вже потрапляєш на міське сміттєзвалище, то гріх не оглянути оті загублені 38,8 га. Попри пекельний сморід і природну огиду.

На в’їзді на полігон – новозбудована зважувальна станція. Почала діяти нещодавно. Вона являє собою пару технічних вагів та диспетчерську, в якій встановлено комп’ютер. На її даху - відеокамера, яка фіксує кожну машину. Дані про час приїзду, вагу сміття, номер машини та назву організації-перевізника автоматично потрапляють в базу даних та архівуються. Усе це працює за звичною схемою: машина зі сміттям заїзжджає на вагу, фіксується загальна вага, потім авто вирушає на полігон, висипає сміття, повертається і зважується ще раз. Таким чином в диспетчерській дізнаються чисту вагу вивезеного сміття.

Навіщо це все потрібно? Річ у тому, що з 1 січня за вивезення сміття львів’яни розраховуються за новою схемою обрахунку та новими тарифами. «Ми були змушені відповідно до вимог постанови Кабміну переглянути наші тарифи на вивезення сміття і розділити їх на три категорії споживачів: бюджетні установи, населення та приватні підприємства. По-друге, нова система дозволяє людям реально знати, скільки сміття вони нагромадили і, як наслідок, платити за конкретне сміття, а не за уявні куби, як було раніше. За нашими підрахунками, тепер мешканці  за вивіз сміття будуть платити менше», – прокоментував начальник управління житлового господарства Львівської міської ради Юрій Голець. Також він додавв, що водночас вводиться поняття трьох видів сміття: рідкі нечистоти, тверді побутові відходи (ТПВ), велике негабаритне сміття. А це, знову ж таки, різні тарифи.

Журналісти і собі випробували вагову станцію. Автобус, що віз представників ЗМІ, заїхав на ваги. Виявилось, що разом із «Богданом» загальна маса журналістів становила трохи більше як 6 тонн. За словами диспетчера Володимира Максимишина, вдень на полігон заїзжджає від 30 до 60 машин. «За 2010 рік на сміттєзвалище вивезли 225 тис. тонн сміття», - повідомив начальник управління комунального господарства Львівської міської ради Віталій Пугач.

Біля вагової та під гуркіт сміттєвозів і відбувся брифінг Юрія Гольця та Віталія Пугача. Юрій Голець розповів, що вже незабаром на Грибовицькому сміттєзвалищі може з’явитись завод з переробки сміття: «Є інвестори, які готові вкладати гроші в сортувальний завод. Йдеться про такі інвестиційні програми, коли містові не доведеться взагалі вкладати кошти. Це німецькі фірми, дуже потужна канадська компанія та італійська. Вирішити, хто з них буде займатись Грибовицьким сміттєзвалищем, належить міській раді. Думаю, навесні депутати вже будуть розглядати якісь пропозицій щодо інвестиційних програм. Щодо бюджетного фінансування, то на цей час у бюджеті закладені кошти тільки на оновлення рухомого складу ЛКП «Збиранка» та розв’язання соціально-побутових проблем сіл Малехів та Грибовичі. Як і кожного року».

Не залишилось без уваги і озера кислих гудронів, що вже не перший рік турбують львів’ян та мешканців прилеглих до Грибовицького сміттєзвалища сіл, адже, як відомо, насичена важкими металами рідина з токсичних озер потрохи  просочується у питну воду. Юрій Голець прокоментував це питання так: «Я беру постійну участь у нарадах з питань гудронів і маю сказати, що це питання підпорядковане облдержадміністрації. Курирує його заступник губернатора Євген Пастух, і у них є своє баченні і своє рішення цієї проблеми. Річ у тому, що Нафтомаслохімзавод, залишки діяльності якого і стали згодом озерами кислих гудронів, є в підпорядкуванні облдержадміністрації».

На численні прохання журналістів, а особливо фотографів, журналістський автобус рушив на саме сміттєзвалище. Здавалося, погоду для подорожі замовили спеціально, бо більш підходящої годі й уявити: мряка, мілкий дощ, сильний туман, а через плюсову температуру сморід безжалісно бив у ніс.

Коли ж автобус з великими труднощами подолав дорогу від вагової до полігону, ледь не загрузнувши у болоті, і двері «Богдана» нарешті відчинились, то не всі ризикнули ступити на землю... Було таке враження, що коричнева грязюка може засмоктати людину і не відпустити. Зі страшним гуркотом полігоном їздили величезні трактори та сміттєвози. Збоку примостились величезні тюки з пластиковими пляшками та якимось лахміттям. Схоже, їх підготували, щоб віддати на вторинну переробку. Полігоном ходило 15-20 чоловік у чорному, які, власне, і перебирали сміття. Обличчя зосереджені, розгрібають щораз нову купу у пошуку потрібних речей… «Подивіться, будь ласка», – зосередив увагу публіки на «людях у чорному» хтось із посадовців, – «перед вами елемент сортувальної станції. Але будьте обережні, бо ці люди можуть подумати, що ви їх конкуренти». Себто, первинне сортування на Львівському сміттєзвалищі вже добре налагоджене, до того ж, на жорсткій ринковій основі. Поряд з людьми сміття перебирають ворони, притлумлені «пахощами» полігону.

На жаль, болото та пекельний сморід не сприяли прогулянці полігоном, тож ми побачили тільки ту його частину, де перевізники саме тепер вивозять сміття. До речі, загальна площа сміттєзвалища – 38, 8 га. Глибина спресованого сміття коливається від 4 до 20 метрів. Подекуди на території височіли колодязі. «Це і є колодязі для виводу газів, які утворюються у товщі захороненого сміття. Наразі добуванням та спаленням цього газу займається фірма «Гафса», контракт з нею украдений до 2017 року, коли, за прогнозами науковців, закінчиться газоутворення. Власне, завдяки діям «Гафси» ми вже кілька років не бачимо згарищ на сміттєзвалищі», – прокоментував Юрій Голець. Сіра будівля, що стоала буквально на горах сміття, виявилась станцією «Гафси».

Мало хто може позаздрити людям, які постійно працюють на полігоні… І річ навіть не в «пахощах» та багнюці, а у тому, наскільки неосяжними є ці 38,8 га. Вигляд  "вбитої" землі заганяє у глтбокий відчай. Здається, ця отруєний краєвид ніколи не закінчиться, а то й незабаром заполонить увесь Львів. На такій думці і закінчилася не вельми приємна, але досить пізнавальна подорож на Грибовицьке сміттєзвалище.  «Пахощі», що начебто назавжди в’їлись у волосся, одяг та навіть шкіру, ще довго сортували в голові картинки побаченого.

Анна Вертегел, Гал-інфо.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...