Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство

На «фінішній прямій» – мобілізовані сапери

Для чотиримісячного цуценяти-лабрадора на прізвисько «Багіра» усе, що відбувається навколо – дотепна та цікава гра. Однак, маленьке створіння не усвідомлює, що вже зараз виконує важливу і небезпечну роботу. Собака готується стати повноправним бійцем підрозділу інженерної розвідки. Вже близько місяця Багіра та її товариш і господар кінолог з радіопозивним «Шаман» перебувають у 184 навчальному центрі Сухопутних військ, що на Львівщині. Боєць-сапер розповідає, що потрохи, методом гри привчає тварину до вибухівки, звуків вибухів тощо.

«Службового собаку, який працюватиме разом із армійськими саперами потрібно навчати змалку, – розповідає боєць із позивним «Шаман». – Зараз даю Багірі бавитись із шматочками тротилу, щоби вона запам’ятала його запах. Є методики, коли трішки вибухівки додають собаці в їжу, і вона потім реагує на цей запах. Але я обрав інший шлях виховання помічника для саперів. Собака постійно перебуває із нами на полігоні, привчається до звуків вибухів. Також вивчає спеціальні команди, щоби шукати сховану вибухівку. Фактично зараз для неї це гра, а трішки згодом це стане її бойовою роботою».

Додамо, що зараз в АТО на рівні із бійцями інженерних підрозділів працюють справжні собаки-сапери. Кількість знайдених ними вибухонебезпечних предметів вимірюється сотнями, а врятованих життів солдатів та офіцерів українського війська – десятками.

Разом із Шаманом та Багірою на навчальному полі, призначеному для підготовки інженерно-саперних підрозділів пораються ще декілька навчальних груп.

Один з інструкторів, майор О.Некрасов розповів, що підготовка мобілізованих у навчальному центрі добігає кінця.

«Зараз ми переходимо до фази, коли самі мобілізовані практично відпрацьовують набуті знання, – говорить офіцер. – Ми по фазах відпрацьовуємо питання сполошного розмінування, пророблення проходів у мінних полях різного типу. Працюємо із широким спектром боєприпасів та приладів, які використовують сапери у своїй бойовій роботі. Зокрема, використовуємо для навчання й сучасні прилади, як то глибинні металошукачі-магнітометри ОGF-L».

Навчаються мобілізовані охоче. Ще б пак – від інформації, отриманої від інструкторів залежить їхня служба на передовій і життя бійців тих підрозділів, бойову діяльність яких забезпечуватимуть сапери. Відомо ж, що сапери права на помилку не мають! Тому над навчальним полем постійно лунають вибухи, злітають зелені та червоні «тюльпани» світлових імітаційних зарядів. А поруч із строєм майорить прапор. На ньому напис: «Воїни світла» і гасло саперів «Бути попереду, вчасно знешкоджувати, честь і життя зберегти»!

Активна участь у навчанні військовозобов’язаних, які були призвані до війська під час четвертої хвилі часткової мобілізації – це також й іспит на командирську зрілість для юнаків, які лише готуються стати офіцерами. Нехай терміни навчання стислі і на розгойдування часу фактично не має, але хлопці справляються. Серед інструкторів –курсанти Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Володимир Білик – курсант 4 курсу факультету підготовки спеціалістів інженерних військ та військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Він – командир взводу мобілізованих військовослужбовців, хоча усі його нинішні підлеглі годяться майбутньому офіцеру як мінімум у дядьки. Однак, у взаємостосунках – жодного панібратства чи зверхньості. Мобілізовані розуміють, що курсант-четвертокурсник має набагато більше знань та практики.

«На перших порах хвилювався. Не без того. Адже отримати під командування декілька десятків дорослих чоловіків, звичайно, відповідально, – розповідає курсант В. Білик. – Однак, під час Другої Світової війни хлопці значно молодші за мене командували значно більшими підрозділами. Тому, опанував себе і сконцентрувався на педагогічному процесі. І захопився ним. За чотири роки навчання об’єм знань отриманий нами в Академії просто шалений. Моє завдання – передати їх мобілізованим. Навчити їх працювати в команді. Під час занять роблю акценти на тому, що у першу чергу знадобиться бійцям на передовій. А це правила постановки різного типу мінних полів та загороджень: протитанкових та протипіхотних. Вчу, як ставити та знімати розтяжки. Як креативно мислити в цьому плані та розпізнавати аналогічні «закладки» ворога. Адже зняти міну чи розтяжку це також ціла наука. Вивчаємо різні типи інженерних боєприпасів, кумулятивні та зосереджені заряди».

На запитання журналістів, що найбільше вразило під час роботи із особовим складом, хлопець відповів, що це був випадок, коли підлеглі уперше звернулись до нього за іменем та по батькові.

«Повірте, це ознака того, що мене сприйняли і як командира, і як фахівця, – говорить він. – До того ж мешкаємо ми в одних умовах. Харчуємось із одного котла. Разом намагаємось вирішувати службові та життєві питання. Напевно, це і є школа справжнього командира, де вони навчаються у мене, а я, у свою чергу, багато чому вчусь у них. У першу чергу мудрості та самодостатності. Адже вони вже сформовані особистості. Та такі, що відбулися у житті».

Солдат Володимир Репчук родом з Волині, із села Гремляче Ківерцівського району. Він разом із спів службовцями цього дня активно тренувався. Каже, що пішов до війська не ховаючись від військкомата. Адже удома родина, діти, яких потрібно захищати.

«Це чоловічий обов’язок, який потрібно виконати із честю. На забезпечення та навчання нарікати не можна. Тож треба служити», – каже солдат.

А у його товариша по підрозділу – 48-річного мешканця Тернопільщини Василя Сеньківа удома не лише діти, але й двоє онуків. Чоловік працював у Києві, а згодом пішов до військкомату добровольцем. Строкову служив за у радянській армії в артилерії. Але каже, що перевчитися на сапера було не важко, маючи схильність до інженерії та розвинуту технічну фантазію.

Загалом, настрій у бійців бойовий. Усі жваво обговорюють майбутній розподіл до бойових частин і підрозділів. Думки одностайно збігаються у тому, що Україну потрібно захищати. І перший крок у тому, щоб цей захист був надійний ними зроблений.

Підполковник Володимир Скоростецький, Регіональний медіа-центр МО України (м. Львів)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ