Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство

На них чекали, за них молилися…

Сьогодні ввечері до Львова повернулися військовослужбовці 80-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, які з квітня виконували завдання у зоні АТО. Саме вони боронили Луганський аеропорт.


За кілька годин до приїзду автобусів з військовими почали збиратися їхні рідні, друзі і просто львів’яни. Купа дітлахів з малюнками, як-от, «Дякуємо за мир. Ви наші Герої». Квіти, прапори, синьо-жовті кульки і навіть шампанське.

Матері обнімалися і плакали.

Пані Оксана чекала на свого сина Миколу, йому 19 років. У неї троє синів. Коля – молодший. Він шість місяців був в АТО. Разом з пані Оксаною троє маленьких хлопців, бешкетують. Це її онуки. Вони також чекали на Колю. «Я молилася. Молитва помогла синові вибратися з того пекла… Що далі? Не думала. Якщо син вирішить повернутися на війну і захищати країну – значить, таким буде його вибір… Нехай скоріше закінчиться все це».

Хлопців зустріли. Музика, сльози радості. Міцні тривалі обійми.

Роман, сибіряк, що чотири місяці обороняв Луганський аеропорт, потім скаже в інтерв’ю, що «найважче було – вберегти солдат», що «ворог про нас все знав». Загорілий білозубий велетень зізнається, що «бували моменти, коли охоплював жах, але хлопці основний удар витримали і свою місію виконали». А хлопці йшли навіть під танки…  Каже: «Вашими молитвами вистояли». Роман хоче після короткого відпочинку повернутися в АТО: «Маю план: хочу три танки підбити». Ще хоче по війні написати про все це книжку.

Назар, 20 років. Боронив аеропорт. Каже, що «ми ворогові добре нерви потріпали», «знищили багато колон ворожої техніки». «Страшно було кілька разів: коли виходиш стріляти з міномету, знаєш, що можуть накрити «Гради». Ми стріляли, і по нас стріляли. Бог милував, біля нас розривалися снаряди, але пощастило». Утім, впевнений, що в будь-якій передрязі треба залишатися людиною. Ще хоче, щоб закінчилась війна. Каже, що дух українців не зламати.

Троє резервістів. Чоловікам за сорок. «Головне – не падати духом і вірити у себе. Ми переможемо! Вільні люди завжди перемагають. Ми боремося за свою землю».


Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ