«ВО «Свобода» вимагає забезпечити пільгові умови повернення на Батьківщину всіх українських заробітчан. Зароблені ними гроші і майно, за умови їх вкладення у підприємницьку діяльність в Україні, держава має визнати інвестиціями, що не оподатковуються. Лише за цих умов українці, які поневіряються в чужих краях, повернуться в Україну, застосовуючи здобутий за кордоном трудовий досвід для розвитку народного господарства України, інвестуючи зароблені тяжкою працею кошти у розвиток української економіки. Повернення в Україну третини її громадян працездатного віку буде одним із вирішальних чинників модернізації України та входження її до числа розвинених держав» – заявив лідер Всеукраїнського об`єднання «Свобода» Олег Тягнибок під час зустрічі з українцями Львівщини 4 вересня 2012 року. Про це повідомила прес-служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
Очільник «Свободи» зазначив: «Результатом панування в Україні олігархічного режиму є масове безробіття. Внаслідок цього величезна кількість українців змушена їхати за кордон, аби заробити бодай на шматок хліба для своїх родин. За даними Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, станом на 2011 рік, за межами України працювали 6,5 млн. українців, тобто, фактично кожен сьомий наш співвітчизник змушений був залишити Батьківщину і їхати в пошуках кращої долі у чужі краї. Якщо ж зважати на те, що більшість трудових мігрантів – це молодь і люди середнього віку, то Україна втратила не менше третини економічно активного населення працездатного віку. Найбільше українців виїхали на заробітки за кордон із Закарпаття та Буковини.
Звісно, не можна звинувачувати людей, яким годі прогодувати свої родини, що вони поїхали в чужі краї. Тяжко працюючи за кордоном, заробітчанин зазвичай є єдиним годувальником у сім’ї. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, щороку заробітчани переказують своїм сім’ям в Україну близько 2 мільярдів євро. Окремі ж експерти називають удвічі-втричі більші суми.
Утім, олігархічна влада ігнорує українців, які працюють за кордоном. Не створено жодних умов для того, щоби заробітчани декларували свої прибутки, сплачували єдиний податок і відрахування до Пенсійного фонду. Заробітчани постійно скаржаться на байдужість, яку виявляють до їхніх проблем працівники посольств і консульств України. Схоже на те, що режим Януковича не бажає повернення трудових мігрантів на Батьківщину. Найгірше, що значна частина трудових мігрантів з України, які працюють у державах Західної Європи, планують залишитися там назавжди, не маючи змоги реалізувати себе на Батьківщині. І це при тому, що виїжджають найбільш підприємливі, працелюбні та ініціативні. Змушені їхати за кордон у пошуках шматка хліба, українці втрачають свої родини. Діти ростуть без батьківської опіки.
Практично всі трудові мігранти виконують некваліфіковану роботу, зазвичай вони є чорноробами на будівництві та у сільському господарстві. За даними експертів, менше чверті українських заробітчан мають легальний статус у країні перебування, інші ж фактично безправні – працюючи без необхідних документів, дозволів і контрактів, вони абсолютно не захищені від свавілля роботодавців і не мають жодних соціальних гарантій. Нелегальний статус українських заробітчан відкриває широкі можливості для торгівлі людьми, для різних форм експлуатації. За даними Міжнародної організації з міграції, близько 15 тис. українок зазнають сексуальної експлуатації за кордоном, а близько 100 тис. осіб перебувають у трудовому рабстві.
ВО «Свобода» вимагає забезпечити пільгові умови повернення на Батьківщину всіх українських заробітчан. Зароблені ними гроші і майно, за умови їх вкладення у підприємницьку діяльність в Україні, держава має визнати інвестиціями, що не оподатковуються. Лише за цих умов наші співвітчизники, які поневіряються в чужих краях, повернуться в Україну, застосовуючи здобутий за кордоном трудовий досвід для розвитку народного господарства України, інвестуючи зароблені тяжкою працею кошти у розвиток української економіки. Повернення в Україну третини її громадян працездатного віку буде одним із вирішальних чинників модернізації України та входження її до числа розвинених держав».
