У дискусіях про Волинську трагедію немає історичної правди, а є історична інтерпретація, яка залежить від поглядів та ідеологій. Про це сьогодні, 17 червня, виступаючи на засіданні круглого столу на тему «Польсько-український конфлікт 1942-47 років, як війна» заявив заступник директора з наукової роботи Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, професор, історик Леонід Зашкільняк.
Він додав, що у випадку, якщо у Сенаті Республіки Польщі приймуть проект резолюції, в якому визнають Волинську трагедію як таку, що мала ознаки геноциду над поляками, Україні доведеться відреагувати.
«Я не знаю, яку позицію тут слід зайняти Україні. Цим повинні займатися державні можновладці. Більше того, зараз їм навіть це вигідно», - сказав Зашкільняк.
Він також додав, що якщо поляки говорять про геноцид на Волині, то українська сторона має право говорити про геноцид галичан з боку польської сторони.
«На Волині був дуже
сильний опір. Польські підпільні сили були значно слабкішими, ніж українське
підпілля, і зазнавали поразки. Польське населення стало по суті закладною
польського уряду. Для них були дуже важливі східні креси, тому поляки повинні
були лишатися, помирати, але не покидати територію. Загалом, активність
українського підпілля була значно більшою на Волині, ніж на Галичині. Однак, тактика керівництва ОУН і УПА була дещо непродуманою, бо, ставивши тактичне
завдання усунути польське населення, вони не змогли опанувати стихію гніву
українського населення, яке багато настраждалося від поляків і було жорстоке по
відношенню до них. Ми не можемо брати на себе вину, бо поляки були не менш
винними, але говорити, що однозначно праві, теж не можемо», - підсумував історик.
Фото: polradio.pl
