Відомий на Львівщині меценат Іван Бокало переміг на останніх місцевих виборах та став депутатом Львівської обласної ради. Під час розмови тримався скромно, але гідно. При цьому кілька разів наголосив, що в місцевому самоврядуванні головне – це господарський підхід, судити про який варто по вчинках, а не по словах.
Скажіть, будь-ласка, як би Ви окреслили політику місцевого рівня і місію депутата обласної ради?
Будь-який етап в нашому житті є важливим. Власне, участь у виборчих перегонах 2010 року стала своєрідним іспитом на зрілість для кожного з нас. Депутат, безумовно, є особистістю і яскравим лідером, за плечима якого є досвід та реалізовані програми з розвитку певних територій. До того ж, у раді зібралися люди різного фаху, статусу, позицій, що само собою є цінним і важливим для конструктивної роботи.
При цьому депутат несе повну відповідальність за свої слова і вчинки. Це є тернистий шлях, і кожен має право вибору І тут, як на мене, важливу роль відіграє наша витримка або терпіння, яке, як відомо, є ключовою християнською чеснотою. В той же час людина. яка стало депутатом, можемо подивитись по-іншому на життя, звірити, чи його слова відповідатимуть його ж ділам.
Ви вперше стали депутатом Львівської обласної ради. Які у вас були очікування від депутатського мандату та в цілому від роботи у раді?
Знаєте, я йшов на вибори для того, щоб повною мірою реалізувати можливість допомагати людям. Хоча насправді я вважаю, що депутатський мандат – це лише додатковий стимул, адже коли ти маєш таку мету, то для її реалізації не обов’язково бути депутатом. Однак, зрозуміло, що обласна рада як орган місцевого самоврядування дає тобі ширші можливості впливати на соціально-економічні процеси, які відбуваються в регіоні. Також ти отримуєш право стежити за тим, щоб права громади не були порушені. Саме тому своє основне завдання в обласній раді я вбачу у тому, щоб лобіювати інтереси своїх виборців та права громади Львівської області. Мешканці, обравши мене, дали мені значний кредит довіри, і я маю твердий намір цей кредит виправдати.
Ви говорите про допомогу громаді та конкретні кроки. Що ви вже встигли здійснити як депутат обласної ради?
Я не надто схильний вихвалятися, адже такі справи роблять тихо. Річ у тому, що світогляд людини формується вупродовж нашого життя. Ми прагнемо отримати певні знання і шукаємо їх в книгах, здобуваємо під час навчанні у школі та виші, але, все ж таки, найкраща школа – це життя. Моє життя навчило мене, що допомога людям повертається сторицею. Нині для мене це очевидна істина..
І все ж таки, які ваші депутатські здобутки за перші сто днів?
Підтримка громади Жовківщиние для мене є дуже важливою, і я постійно намагаюся працювати безпосередньо на окрузі. Повсякчас прагну спілкуватися з людьми і допомагати їм, а не так, щоб з’являтися лише перед виборами… Безумовно, перші сто днів депутатства – це для мене новий етап і певне випробовування перед громадою. Я не маю великої команди, але поруч завжди є мої помічники, на яких я у всьому покладаюсь. Власне, на цей час ми вже почали реалізувати свої програмні цілі. Наприклад, у січні цього року частково замінили вікна в школах с. Артасів та с. Мервичі. Нині ж я маю на меті поповнити інвентар сільські фельдшерсько-акушерських пунктів. Зокрема, зовсім недавно подарували стоматологічне крісло для ФАПу у с. Забір’я.
Інший напрям роботи – це просвітництво. Моя особиста думка – без його відродження ми у своєму розвиткові далеко не зайдемо. Тому намагаємось поповнювати книжкові фонди шкільних бібліотек, зокрема у містечка Жовкві та Раві-Руській, також нові книги одержали у смт. Куликів, сеолах Смереків, Зіболки, Сопошин, Гійче. І це тільки початок. Сподіваємось до кінця року такою допомогою охопити більшу частину Жовківського району.
Також реалізуємо проекти з розвитку матеріально-технічної бази садочків та шкіл. Скажімо, посприяли виготовленню зйомки та кошторису на добудову спортзалу, туалетів та роздягалень Туринківської середньої школи. Нині ж розробляється проект добудови цієї школи. А кошторис будівництва нової школи в с. Річки вже горовий - триває процес погодження проектної документації. Знову ж таки, готуємо кошторис на фасадні роботи двох навчальних корпусів Рава-Руської школи-інтернату. Відремонтували народний дім «Просвіти» в с. Звертів: довелося замінити електропроводку, адже ситуація була просто небезпечна. Сьогодні надали допомогу у виготовленні технічних умов на освітлення вулиць у с. Шабельна.
На перший погляд, це непоказні справи, але саме з таких «нецікавих» проблем складається життя наших громадян. Хто був останнім часом на селі, той знає, як там непросто знайти кошти, адже бюджет цього року дуже обмежений. І кому, як не місцевим депутат допомагати людям, полагуджувати оці їхні проблеми, яких, повірте, сила-силенна.
Думаю також, що депутатам слід більше уваги приділяти питанням екології, адже останні паводки засвідчили, що область на межі катастрофи. Сидіти склавши руки і чекати допомоги від держави – це не вихід. Саме тому ми поспряли у виготовлені зйомки русла річки Баланда та підготовці відповідної технічної документація, і вже розпочато роботи з очищення русла.
Звісно, самотужки складно змінити геть усе та й одразу, однак не варто опускати руки. До того ж, стою на тому, що коли назвався депутатом, то годиться з гідністю нести це почесне і водночас відповідальне звання .
Напевне, не кожен депутат можу похвалитися такими результатами за таким короткий проміжок часу. Скільки коштів на це пішло?
Знаєте, коли роблять добрі вчинки, то ніколи не рахують кошти. Громада не повинна почувати себе у чомусь зобов’язаною переді мною чи будь-ким іншим. Моє життєве кредо – допомагати людям. І нині я все чиню для того, щоб його реалізувати. Гроші – це лише плинність... Наприкінці життя на нас усіх чекає одне і те ж… і там грорші не згодяться. Натомість подяка людей, щира усмішка, слово підтримки – це справді безцінні речі.
Не так давно у Львові провели унікальний захід під назвою «Мозаїка дотику», коли дітки з вадами зору демонстрували пальчиковий живопис. Нам відомо, що ви мали до цього стосунок?
Це незабутня акція. Люблю бути з дітьми, вони нагадують нам, для чого ми мусимо жити та за що боротися. Я долучився до акції як мецената. Виставка відбулась у Палаці мистецтв у Львові у рамках соціального проекту «Творчі студії пальчикового живопису для дітей з вадами зору». Під час акції діти з вадами зору встановили рекорд Гінеса, який був офіційно зафіксований. Це була просто титанічна робота маленьких пальчиків. Діти намалювали колективну картину, пальчиковий живопис. Вона написана на полотні розміром 20х10 метрів. Над картиною працювало 55 дітей. Пам’ятаю, що по завершенні малюнку діти на білому сонечку поставили свої відбитки рук. Це просто неймовірний проект, і мені приємно, що я був до нього причетний. Розумієте, на тому полотні зображений прекрасний світ, який ці діти не можуть побачити, але вони його відчувають. І цей світ майже ідеальний, і нам треба зробити все, щоб він був для них таким насправді.
Власне, я маю намір допомагати цим дітками і далі. Дуже важливо дати зрозуміти їхнім батькам, що вони не залишилися на одинці із своїм горем, що їх підтримують. А дітки, вони просто фантастичні. Стільки позитиву, стільки оптимізму. Ці діти справжній порятунок у цьому байдужому світі. Я дякую батькам і дітят за те, що вони подарували всім стільки позитиву і радості.
Ви не часто користуєтесь своїм депутатським правом на запит чи заяву, чому? Ваші колеги навпаки активно це право використовують.
Це право моїх колег, значить у них є нагальна потреба донести якість проблеми до депутатів. а також через ЗМІ - до громадськості. Я ж поки що зі своїми завданнями справляюсь самотужки. Можливо, коли з’являться якісь гострі проблеми, які мені буде не до снаги розв’язати, тоді я теж активно користуватимуся своїм депутатським правом. Я просто не вважаю за потрібне займати сесійний час, якщо можу вирішити ту чи іншу проблему власними силами, тим більше, що й сама громада часто мені допомагає, за що я людям дуже вдячний. Громада не тільки проголувала за мене на виборах, але й продовжуює підтримувати і тепер. Це дуже важливо. Думаю, разом ми впораємося з усіма негараздами.
Сьогодні звучить дуже багато критики стосовно діяльності обласної ради, мовляв, політики більше ніж економіки.
Ще дуже мало часу пройшло, щоб давати оцінки з приводу того, як працює рада. Кожен працює так, як вважає за потрібне. Хтось працює в сесійній залі, хтось в комісії, інші - на місцях, тут головне, щоб усі разом дбали пробалаго громади. Зрештою, склад ради дуже оновився, можливо бракує досвіду, однак ми вчимося, у тому числі, і на своїх помилках. Думаю, вже скоро депутатський корпус робитиме все для того, щоб зруйнувати цей стереотип. До того ж, як на мене, політика та економіка пов’язані між собою, тому доводиться на сесіях постійно балансувати на цій межі.
Розмову вела Оксана Шарко.
Довідка.
Іван Васильович Бокало – депутата Львівської обласної ради VI демократичного скликання. Народився 24 червня 1965 року в с. Синьковичі Жовківського району, закінчив Львівський політехнічний інститут за фахом інженер-будівельник (1991р.), заочно закінчив спецправовий факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка (1999р.). Відомий на теренах Жовківщини доброчинець та громадський діяч.
