Для українців 2014 рік став справжнім випробуванням. Криваве завершення Революції гідності, анексія та окупація Криму, війна на Сході. Гал-інфо вирішило пригадати події, які назавжди змінили пострадянську Україну.
Січень для українців був буремний. Суспільство, яке наприкінці 2013 року вийшло на Майдан - щоб захисти свої права та європейський вибір, остаточно обурили диктаторські закони від 16 січня. За них нардепи від Партії регіонів, усупереч всім нормам, голосували руками, не рахуючи голоси.
Нагадаємо, у той день ВРУ прийняла закон, який дав можливість Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ), обмежувати доступ користувачів до ресурсів мережі Інтернет на підставі висновків експертів.
Окрім того, було введено відповідальності за розповсюдження наклепу. Під наклепом автори (регіонали Вадим Колесніченко та Володимир Олійник) розуміють "умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи". Верховна Рада заразом підтримала жорсткі обмеження на проведення масових акцій.
Заборонено також стало пересуватися у автоколонах з більш ніж 5 авто без узгодження с МВС.
17 січня Янукович підписав усі диктаторські закони .
19 січня почалася чергова хвиля народного спротиву. Близько півмільйона українців на Майдані Незалежности в Києві зібралося на знак протесту проти режиму диктатури, яку в Україні встановив Янукович. Люди були обурені "рукоблуддям" регіоналів у Верховній Раді. Народ вимагав відставки уряду, припинення переслідування активістів, притягнення до кримінальної відповідальности винних у побитті мирних протестувальників, повного перезавантаження влади та скасування абсурдних та нелегітимно ухвалених 16 січня 2014 року законів, які фактично легалізують диктатуру в українській державі.
На початку вул. Грушевського, біля входу на стадіон "Динамо", зав’язалася жорстока сутичка між протестувальниками та міліцією, лунали постріли.
Люди встановили барикади, почали палити автобуси правоохоронців. На дворі було мінус 10 градусів морозу, але це не завадило застосувати проти мітингувальників водомети.
Ситуація стала напруженою і на заході країни. 20 січня у Львові активісти почали блокаду підрозділів "Беркуту" та внутрішніх військ на вул. Стрийській, Рубчака, Тролейбусній.
Через те, що з’явилася інформація, наче бійці ВВ та «Беркуту» готуються до виїзду на Київ, їх заблокували барикадами з дерев, шин, бочок та інших підручних матеріалів. Перед усіма воротами виросли барикади.
Тим часом в Києві силовики почали прицільно стріляти в журналістів. Чимало репортерів та операторів дістали поранення голови та очей. Постраждали оператор «5 каналу», журналістка «1+1», журналісти «Радіо Свобода». Лідери опозиції заявили, що міліція цілеспрямовано цілиться в журналістів.
21 січня з’явилося повідомлення про викрадення з київської лікарні активіста Ігоря Луценка.
Разом з ним невідомі викрали і львів’янина Юрія Вербицького. 22 січня у бориспільській лісосмузі виявили тіло чоловіка, родичі впізнали в ньому Юрія Вербицького.
22 січня, у День Соборності України, відбулася сутичка на вул Грушевського після того, як працівники спецпідрозділу «Беркут» пішли у наступ на мітингувальників. У результаті протистояння загинуло двоє демонстрантів – Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.
Ще кілька сотень отримали поранення.
Обурені смертями на Майдані 23 січня у Львові кілька тисяч людей штурмом захопили Львівську ОДА.
Скандального голову Львівської ОДА Олега Сала змусили написати заяву про відставку, однак згодом він попросив Януковича вважати цю заяву не дійсною.
25 січня у київській лікарні помер ще один мешканець Львівщини Роман Сеник, якого було важко поранено 22 січня на Грушевського. Лікарі кілька діб боролися за його життя, однак через важке поранення в легені врятувати його не вдалося.
28 січня Азаров подав у відставку та поїхав в Австрію.
У лютому Україну накрила перша хвиля сепаратизму. 4 лютого починається сепаратиське розгойдування ситуації в Криму.
«Крим – це російська автономія», - у парламенті АРК вирішили міняти Конституцію.
18 лютого у Києві знову сутички. Під Верховною Радою поранили понад сотню людей: міліція кидала гранати, до яких прив'язувала болти. Жорстока сутичка між «Беркутом» і повстанцями сталася на Інституцькій. «Беркут» стріляв просто в натовп. Тіла загиблих зносили до будинку офіцерів.
Зокрема, мітингувальників оточили в Маріїнському парку, де «тітушки» разом з правоохоронцями влаштували справжнє побоїще. Там вони облаштували міні-концтабір.
Ввечері у Львові люди вдруге штурмом взяли будівлю Львівської ОДА. Розпочалася «Ніч гніву». У Львові обурені люди частково захопили будівлю головного управління МВС, що на вул. Григоренка, згодом розгромили обласну прокуратуру, потім сплюндрували райвідділ мілції Франківського району та обласне СБУ.
У відповідь на штурм Майдану у Києві протестанти у Львові влаштували Варфоломіївську ніч силовим органам.
Загалом було розтрощено і частково спалено ГУ МВС, обласну прокуратуру, ГУ СБУ, Галицький та Франківський райвідділи міліції, СБУ, бідівлю підрозділу ВВ на Стрийській,частково понищили інші відділки міліці.
Тим часом у Києві сталася пожежа в Будинку Профспілок, де були протестувальники. Знову загинули люди. Кількість жертв силового протистояння в центрі Києва зросла. За словами тогочасного керівника медичної служби Майдану Олега Мусія, з боку мітингувальників було 20 померлих і близько 500 поранених.
20 лютого стало «Чорним четвергом». Вранці повстанці пішли в наступ, щоб відвоювати в «Беркуту» висоти Інститутської та Жовтневу. Силовики почали їх розстрілювати.
В Інтернеті з’явилося шокуюче відео, як правоохоронці відстрілювали активістів на вул. Інститутській, після чого не давали забрати поранених. Кількість загиблих сягнула майже сотні.
Ввечері ЗМІ повідомили про те, що Президент України Віктор Янукович дзвонив Володимиру Путіну і просив про надання гарантій на випадок втечі з України. Цього ж дня в Сочі Путін провів закриту нараду по ситуації в Україні.
21 лютого Янукович погодився на дострокові вибори президента і повернення до Конституції 2004 року. Опозиція начебто домовилася з Януковичем про врегулювання кризи. Однак присутні на Майдані Незалежності люди освистали лідерів опозиції, які вийшли до них, щоб розповісти про підписання угоди з владою. Сотник зі Львова Володимир Парасюк висунув ультиматум: «Якщо ви завтра до 10 ранку не виступите із заявою, щоб Янукович ішов у відставку, ми йдемо зі зброєю, я вам клянуся».
Президент Віктор Янукович з обмеженим колом особливо довіреної охорони о 22:40 вилетів на Харків, але там почалися акції протесту.
22 лютого майданівці зайшли в Межигір’я та були вражені статками та свідченнями масштабних розкрадань бюджетних грошей злочинною владою Януковича. На президентську Хонку вчепили жовто-блакитний прапор під вигуки «Слава Україні».
Цього ж дня Верховна Рада підтримала постанову про усунення Віктора Януковича з посади президента України. Відповідний документ підтримали 328 народних депутатів. Обов’язки президента поклади на Олександра Турчинова.
Також парламент проголосував за звільнення з в’язниці лідера ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко.
24 лютого новий міністр МВС Арсен Аваков заявив, що громадянин Віктор Янукович оголошений у розшук.
27 лютого Геннадій Москаль повідомив, що бійці севастопольського «Беркуту», до якого примкнули бійці інших територіальних підрозділів, заблокували два в’їзди в Крим — пост Чонгар та проїзд через м. Армянськ (обидва на кордоні з Херсонською областю). Таким чином Крим став повністю заблокований.
Лідер кримських татар Мустафа Джемильов повідомив про те, що будинок ВР Криму захопили озброєні людьми в уніформі без розпізнавальних знаків. Так на кримській землі з’явилися «зелені чоловічки» або, як ще їх називали, «туристи Путіна».
28 лютого Постійний представник Президента України в Криму Сергій Куніцин заявив про прибуття на півострів 13 літаків Іл-76 з російськими десантниками. Вранці російські окупанти захопили аеропорт Севастополя «Бельбек».
1 березня Глава Ради міністрів АР Крим Сергій Аксьонов звернувся до президента РФ Володимира Путіна «про надання сприяння у забезпеченні миру і спокою на території Автономної Республіки Крим». Путін не відмовив і вніс звернення до Ради Федерації про використання Збройних сил РФ на території України до нормалізації суспільно-політичної обстановки в країні.
Міністерство закордонних справ України закликало ЄС, США і НАТО розглянути всі можливі механізми щодо захисту територіальної цілісності України.
З березня починається хвиля сепаратизму на сході країни. 1 березня проросійські мітингувальники поміняли прапор на будівлі Донецької ОДА. Перед цим вони також "обрали" на площі Леніна "народного губернатора".
2 березня російські окупанти почали штурм військових частин в Криму, українські військові, які залишилися вірними присязі, відмовились складати зброю.
3 березня Віктор Янукович, який заховався від переслідування у Росії, попросив президента РФ Володимира Путіна застосувати свої війська для "відновлення законності" в Україні.
У Криму російські військові заблокували частини українських військових та чинили на них психологічний тиск, погрожували сім’ям та залякували.
11 березня Верховна рада Криму прийняла декларацію на «підтримку незалежності регіону від України і про намір увійти до складу РФ». Це рішення було прийнято з порушеннями усіх норм законів і регламенту ВР АРК. Турчинов заблокував рішення кримського парламенту, але центральна влада на той час повністю втратила контроль над ситуацією в Криму.
Чергова хвиля сепаратизму в Донецьку, де кілька разів на приміщеннях органів влади змінювалися прапори, ознаменувалася тим, що 13 березня в результаті бійки між учасниками проросійського мітингу та прихильниками соборності України в центрі міста загинуло дві людина.
Натомість Одеська та Харківська облрада відмовилася приймати незаконні рішення та проводити референдум про федералізацію - у відповідь на вимогу ряду громадських організацій регіонів.
13 березня Верховна Рада створила Національну Гвардію в Україні. За прийняття закону за основу і в цілому проголосували 262 депутати.
14 березня Російський МЗС опублікував заяву, у якій повністю спотворив реальну картину подій у Донецьку та пообіцяв "взяти під захист" місто та "захистити" мирних громадян у Харкові, Донецьку та Луганську.
15 березня МЗС України офіційно заявило про військове вторгнення Росії і вимагало від російської сторони негайного виведення її збройних сил з території України.
16 березня в Криму відбувся незаконний референдум під дулами автоматів. На півострові запанував терор, почастішали випадки переслідування проукраїнських активістів, гоніння церков, зафіксовані випадки вбивства кримських татар. Міжнародна спільнота з цього приводу висловлювала лише стурбованість.
17 березня Верховна Рада затвердила указ в. о. президента Олександра Турчинова про часткову мобілізацію.
Тим часом на позачерговому пленарному засіданні "Верховної Ради АРК" 17 березня 2014 року прийнято "постанову" «Про незалежність Криму».
18 березня Міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус повідомив про рішення "групи восьми" призупинити членство Росії в цій організації. ЄС та США почало запровадження санкцій проти російських високопосадовців.
В результаті анексії Криму російські окупанти почали штурмувати українські кораблі. 24 березня росіяни почали штурм десантного корабля "Костянтин Ольшанський".
Українські військові, які залишилися вірними присязі, покинули півострів і вийшли на материк.
Далі буде…
