Ім’я львів’янина Ореста Мацейка щодня стає все популярнішим. Медик за фахом, ватерполіст у минулому та просто цікава людина, він уже, мабуть, увійшов в історію як перший, хто пішки за два (!) тижні подолав відстань зі Львова до Києва. А це понад 500 (!) кілометрів… І це, погодьтеся, своєрідний подвиг…
Гал-інфо уже розповідало читачам про трьох львів’ян, які вирушили у похід зі Львова до Києва. Проте, на середині дороги Андрій та Маркіян Зінкевичі через втому та натирання ніг зійшли з дистанції. Орест Мацейко, попри усі труднощі, пішов далі і таки підкорив Майдан Незалежності. Тепер 54-річний львів’янин планує побити власний рекорд – наступного літа піти Дорогою святого Якова – знаменитою паломницькою дорогою до могили апостола Якова, що бере старт на півночі Іспанії у місті Сантьяго-де-Компостелла.
Оресте, як виникла ідея подолати пішки таку солідну відстань зі Львова до Києва?
Ідея виникла не у мене. Мій товариш Ігор Зінкевич розповів мені, що його сини планують здійснити таку мандрівку. Мене це зацікавило і я став третім учасником цієї подорожі. Зателефонував мені Андрій Зінкевич і сказав мені про конкретну дату початку походу.
Скільки днів йшли до столиці?
13 днів. Один день був в Острозі. Дуже сподобалося це місто, тому увесь день присвятив екскурсіям. Втрьох з хлопцями дійшли до Дубно, де Андрій та Маркіян Зінкевичі вирішили зійти з дистанції через те, що їм дуже понатирало ноги. Повірте, у 35-градусну спеку йти з натертими ногами дуже й дуже неприємно. Вони повернулися до Львова, а я продовжив крокувати до столиці.
У Вас не було думок зійти з дистанції?
Ні, оскільки сказав внукові, що дійду до Києва. Повинен був дотримати свого слова (сміється). Ноги мене натерли менше, аніж хлопців, тому міг йти далі.
Якими були перші дні подорожі?
Головне було адаптуватися до неї, пережити перші 3-4 дні. З хлопцями кілька днів ночували у наметі, було таке, що спали у полі на кариматах у спальних мішках під відкритим небом, у лісі біля річки. Були холодні ночі. Було непросто. Харчувалися по-різному. Здебільшого купували у місцевих жителів кисле молоко, хліб, сир. На обід і вечерю уже робили більше акцент на фрукти. Дорогою продавали чорниці, вишні, абрикоси. Дозволяли собі купити ковбасу, помідори. Бували ситуації, коли нас приймали і годували мешканці сіл.
За нічліг брали у вас гроші?
По-різному бувало. Комусь платили, а хтось грошей не брав. Коли був один, то грошей переважно не брали, а коли нас було троє, то ми платили. Кілька ночей був у готелі, а бували такі ситуації, коли з готелів відправляли до місцевих, оскільки там не було вільних місць. Загалом, приймали гостинно. Познайомився з цікавими людьми, які згодом телефонували та розпитували, як у нас справи.
Зважаючи на літню спеку, найбільше, мабуть, довелося йти з самісінького ранку?
Так. Перші 3-4 дні входили у певний ритм. Це було найголовніше. Коли розстався з хлопцями, то виходив з хати майже о 5 ранку і йшов 4-5 годин без зупинок. Після цього снідав, відпочивав і йшов далі. І так до самісінького вечора.
Скільки ваги несли з собою на плечах? Вона не була зайвою?
З вагою були проблеми. Коли йшли з хлопцями, то кожен мав рюкзак вагою приблизно 15 кг. У Кременці ми Новою поштою відправили до Львова по 5 зайвих кілограм. Далі йти буле уже легше.
Окрім Острога, чи вдалося урізноманітнити екскурсійну програму під час пішого походу?
Так. Особливо запам’ятався Тараканівський форт. Це дуже ефектна споруда, потрапивши в середину якої ви буде вражені. Раніше вдалося побувати у храмі Ангкор у Камбоджі. Там хоч і цікавіше, однак, Тараканівський форт не далеко сховався. Там варто побувати.
Що для Вас дав цей похід?
В плані оздоровлення це дуже класний похід. «Кріпатури» у мене жодної не було. Головне - правильно адаптуватися, і все буде добре. Вважаю, таку дистанцію пішки зможе пройти кожен. Єдине запитання - за який час це зможе зробити людина. Головне тут правильно розставити усі акценти та добре підібрати взуття. Мені вистачило однієї пари кросівок. Іншу з Кременця відправив додому. Після завершення подорожі кросівки ще цілі (сміється).
Мабуть, подолавши понад 500 км, трішки схудли?
Не без цього. На сім кілограмів.
Чи вважаєте подвигом пройти таку дистанцію пішки протягом 13 днів?
Ні, оскільки вважаю, що кожна здорова людина може її подолати. Головне - правильно вибрати ритм та адаптуватися за 3-4 дні. Якщо хтось хоче повторити щось подібне, то радив би перш за все взяти мінімум ваги, надійні кросівки, легеньку палатку, кілька пар шкарпеток, шорти, білизну та мінімальний набір медикаментів, особливої першої невідкладної допомоги.
У Ваших наступних планах - подорож Дорогою святого Якова з Франції на північ Іспанії.
Так. Це відстань понад 800 кілометрів. Її можна подолати за три тижні. Уже знайомі пропонують мені долучитися до цієї подорожі, однак, коли немає конкретних дат, про це ще рано говорити.
Розмовляв Богдан Пастернак, Гал-інфо.
