У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука презентували першу книжку відомої львівської етнопсихологині Христини Кішик «Ану бігом ходіть їсти!»
Попри те, що Христина Кішик допомагає іншим стати впевненішими в собі, підтримує віру в себе в людях (як-не-як, має другий диплом психолога! Перший – журналістки), зізнається, що сама страшенно боїться заявити про себе, бо «хто я така, щоб написати книжку?», «та ніхто на мою презентацію не прийде!». І все одно - «боюся, але роблю» - ці слова Христини під час презентації у бібліотеці Іваничука, мабуть, визначили успіх її першої книжки, бо, якби вона не подолала цей страх і невпевненість в собі, то не було б зараз про що писати.
Презентаційна зала бібліотеки була оформлена, як вітальня бабиної хати Христини в рідному селі на Львівщині: народні жіночі костюми сторічної давності, які перейшли до Христини від бабусі, а тій – від її мами, килим з оленями, який висів чи не в кожній хаті 70-80-х років минулого століття, свічки і, звісно, щедро накритий смаколиками стіл, застелений обрусом.
Перші глядачі прийшли за годину до початку презентації, бо боялися, що їм не вистачить місця. А Христя боялася, нагадаю, що до неї ніхто не прийде. І ще перед початком гості почали купувати книжку «Ану бігом ходіть їсти!», на презентацію якої прийшли. Ну, ви зрозуміли – у залі був ашлаг!
Серед глядачів були уже знані письменниці Олена Лотоцька, Леся Дмитерко, а також Оксана Думанська, яка виступила літературною редакторкою книжки і долучилася до гостинного столу власноруч випеченим хлібом, який згодом куштували усі присутні. Ошатному оформленню книжка Христі Кішик завдячує художниці-ілюстраторці Олені Завітайло і дизайнеру обкладинки Дмитру Конюхову. Вийшла книжка у львівському видавництві «Піраміда».
В книжці, незважаючи на назву, ви не знайдете рецептів української кухні. Ну, хіба є епізод, як бабуся Христі розповідає, що для випікання паски треба 50 яєць, «але файних, домашніх, а не тево гімно з магазину… Чотири кілограми борошна, яке добре треба просіяти через сито, щоб паска вдалася, як пух. Дві літрі молока. Пів кілограма масла. Трохи олії, оцту, соли. Родзинки. І кільо цукру». «Давній бабиний рецепт має одну споконвічну особливість: всіх вигнати з хати, коли паски печуться», - розповідає Христина у своїй книжці.
Христя Кішик зізнається, що ні її мама, ні бабуся ніколи не говорили їй, що вона гарна, що вона молодець, що вони її люблять. Попередні покоління прост не вміли говорити цих слів. Але їх любов ховалася в словах «ану бігом ходіть їсти!» і в наказах тепло вдягатися, коли надворі зимно. Турбота пр. дорогих людей – хіба не любов? Але, крім вчинків, ми всі потребуємо чути слова «я тебе люблю», «ти все зможеш», «я в тебе вірю»…
А ще дуже щемний епіграф до книжки: «Заходьте, будь те, як вдома, сідайте на краєчку душі». Складається книжка з 10 «поштівок» - розділів, які творилися із життя, прожитого в координатах родини, друзів, знайомих. І, хоча Христина й описує своє життя, своє дитинство, юність, свою родину, але імена в книжці змінила, навіть себе назвала Софкою, щоб трохи відділити ліричну героїню від власної особистості.
Під час презентації було багато охочих поділитися власними історіями самоідентифікації. Особливо вразила молода жінка Ольга, яка спеціально приїхала на цю подію з Києва. Вона розповіла, що виросла в родині «російськомовних українців», але з 2014 року вичавлювала з себе російськість, перейшла на українську мову. І таких історій багато. Хтось згадував одних діда з бабою, які були затятими комуністами, а другі стояли на позиціях українськості, хтось теж у дитинстві дуже потребував отих слів «я тебе люблю»...
«Я писала цю книжку, щоб нескінченність продовжувалася і була українською, - зізнається Христя Кішик на тильній стороні обкладинки своєї книжки, - щоб пізнавати своє і себе, щоб не розчинитися у в’язкій самотности, щоб не втрачати здатність бачити Людей, щоб триматися за те все найкраще, що є в нас, щоб пам’ятати про тих, кого уже нема, але вони повсякчас з нами».
Після презентації-пригощання у бібліотеці на площі Ринок, 9, Христина Кішик поїхала у ТЦ «Вікторія Гарденс», де вдруге за цей день презентувала свою книжку в межах закриття Різдвяного книжкового ярмарку, який тривав з 30 листопада по 8 грудня.
Людмила Пуляєва
