Більшість західних аналітичних груп, а східно-північних тим паче, прогнозують для України у найближчі роки недостатньо інтенсивні темпи економічно-соціального розвитку та перманентні політичні кризи. І дають різновекторні поради, як пом'якшити ймовірні соціальні загострення. Натомість, для вирішення означених проблем, Україні потрібні або кілька сотень американських «Джавелінів», або відновлення свого колишнього нуклеарного потенціалу.
Експерти наполягають: щоби уникнути ймовірних криз, необхідно проводити дуже інтенсивні реформи пострадянського державного устрою, але при цьому не беруть до уваги, що еволюційні зміни потребують відповідного часу в історичній просторовості. Ті ж самі демократичні США майже півтора століття боролися з ганстеризацією суспільства, а під час чотирирічної Громадянської війни, коли 11 південних сепаратистських штатів вирішили відокремитися від північних, про ніякі демократично-економічні реформи у країні навіть мови не було. Зате від України, яка опиналася у подібній ситуації, вимагають всього і відразу.
Сільві Кауфман, яка вісім років була московським кореспондентом французької газети «Le Monde», звернула увагу на разючу світоглядно-суспільну відмінність між проєвропейським Києвом і проазіатською Москвою. У той день, коли в Києві важко, але громадою обирали новий уряд, у Москві самодержець РФ вислуховував скарги і компліменти підданих. Чотирнадцята пряма лінія президента Путіна запам'яталася, якщо судити з відгуків у соціальних мережах, як насмішка над реальним життям населення РФ.
На питання, що він знає про новий уряд України, глава РФ сухо відповів: «Нічого». Відповідь дещо дивна як для професійного розвідника, бо 12 квітня вже було відомо про кандидатуру нового прем'єр-міністра України і про майже всіх його майбутніх міністрів.
Господар Кремля традиційно вдався до спекулятивних суджень про трагічність європейського вибору України, про ґанджі київської влади, яка принесла нещастя простим українцям, вроївши їм у голови неконструктивну ідею асоціації з Європейським Союзом. «А олігархи як були при владі, так і залишилися, – усміхався Путін. – І справа навіть не в конкретних людях, а в тому, що кланова система керування Україною зміцнилася за останній час. І це не тільки наші оцінки, але і наших західних партнерів».
У Росії, звісна річ, нічого аналогічного з клановою системою розподілу влади нема і не буде, – іронізує Сільві Кауфман, нинішній редактор «Le Monde».
Американська компанія «Bloomberg L.P.» – чільний світовий провайдер фінансової інформації, радить Україні вирішувати такі першочергові завдання:
▪ розблокувати відкладений транш МВФ;
▪ активізувати зусилля у боротьбі з корупцією;
▪ припинити нагнітання в суспільств істерії дострокових виборів;
▪ втримувати економіку від рецесії;
▪ активізувати зусилля для виконання Мінських домовленостей.
Під час ІХ Київського форуму з питань безпеки Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, а сьогодні директор із питань контролю озброєння Інституту Брукінгса та старший науковий працівник Центру США і Європи, заявив: «Якщо ви будете займатися політичними іграми замість реформ, то можете опинитися в ситуації, коли Захід від вас відвернеться. Ми сподіваємося, що новий уряд [Гройсмана] буде працювати, йому треба робити це швидко, інакше виникає ризик, що терпіння Заходу вичерпається, воно не є безмежним».
Незабаром у Білому домі буде новий господар, який або продовжить надавати допомогу Україні, якщо українське керівництво буде проводити серйозні реформи і по-справжньому боротися з корупцією, або перекладе українські проблеми на ЄС, – наголосив Стівен Пайфер.
Було би краще, якби представник Інституту Брукінгса не залякував Україну похмурим майбутнім, а повідомив, коли США врешті виконають свої зобов'язання, зазначені в Будапештському меморандумі, коли введуть в Україну війська НАТО й відновлять територіальну цілісність держави, яка добровільно позбулася ядерного озброєння за гарантії президента США Біла Клінтона.
Натомість ми маємо дивні запевнення Саманти Пауер, посла США в ООН, що Україні не надають летального озброєння тільки тому, щоби «не завдати українцям іще більшого болю від агресії Путіна». Тобто, якщо в України буде менше зброї, тоді кремлівські терористи будуть щоденно менше вбивати українських військових.
Насправді Путін показав всьому світові, що підпис американського президента на міжнародних угодах не вартує нічого, що США – це партнер яловий. А безкарні польоти двох російських бомбардувальників 11 разів на відстані всього лишень 28-30 метрів над американським есмінцем «Дональд Кук» у нейтральних балтійських водах, лише підтвердили вище сказане.
Навіть більше. Балтійський меседж був адресований усьому світові, але першочергово – Східній Європі. Тодд Вуд, американський військовий оглядач «The Washington Times» радить читати його так: «Америка не може вас захистити. Америка не буде вас захищати. Тож краще повертайтеся додому, до Москви, де вам і місце. А якщо не повернетесь, то поплатитесь. Ваші мрії про свободу і процвітання так і залишаться мріями. Повертайтеся, поки декому не стало дуже погано».
Реагуючи на балтійський інцидент, Вашингтон розповів, що рішення не збивати російські бомбардувальники було продиктовано лише обставиною несподіванкою моменту. Наступного разу результат таких інцидентів може завершитись для Кремля цілком радикально. І вперше за два роки запросив Росію в Брюссель для переговорів.
Ще раз звернемо увагу на цей епізод. Американський бойовий корабель перебуває на бойовому завданні поблизу зони ймовірного противника. Радари есмінця за багато кілометрів фіксують наближення двох ворожих бомбардувальників. Потенційно ворожі літаки впритул пролітали над есмінцем, для якого це стало «обставиною несподіванкою моменту». І так 11 разів поспіль.
Путін усміхається: ось як наполохав американських боїв, із переляку навіть влаштували трактацію. Це добре, що під час цієї зустрічі в Брюсселі НАТО знову задекларувало тезу територіальної цілісності України. Проте не вирішене залишилось питання: в який спосіб натівська декларація збереже життя українських вояків у Донбасі?
Щоправда, після зустрічі НАТО-Росія генерал Кертіс Скапаротті, кандидат на посаду глави командування США в Європі та головнокомандувача силами НАТО в Європі, висловився за те, щоби Сполучені Штати врешті надали Україні летальне озброєння для протистояння армії Росії та силам кремлівських терористів у Донбасі. При цьому Скапарротті під час слухання в комітеті у справах силових структур Сенату США вказав, що серед зброї, яку необхідно надати Україні для захисту свого суверенітету, повинні бути протитанкові ракетні комплекси «Джавелін», які здатні вражати навіть добре захищені об'єкти.
Іще генерал Скапарротті підтримує оголошені раніше плани постійної дислокації в Європі додаткової танкової бригади тактичної групи військ США для протистояння агресивним діям РФ, а також ідею постійної дислокації у Середземному морі авіаносця США із метою подати задерикуватому Кремлеві «стратегічний сигнал».
У лютому колишній директор ЦРУ Девід Петреус через видання «The Wall Street Journal» звернувся до Білого дому із рішучою вимогою надати Україні летальну зброю, інакше «Путін не відстане від цієї країни». А сенатор Джон Маккейн навіть прилюдно присоромив президента Барака Обаму за його боягузливість.
Отож, якщо США з якихось причин нездатні практично виконати свої ж зобов'язання Будапештського меморандуму, нездатні запобігти виникненню обставин «несподіваного моменту», тоді настала догідна пора повернути Україні ядерне озброєння. Відновивши найголовніше – свій ядерний потенціал, далі Україна поступово впорається зі своїми іншими проблемами, і не тільки тими, про які згадало агентство «Bloomberg L.P.».
Ярослав Левків. Фото commons.wikimedia.org.
