Біатлон – найпопулярніший в Україні зимовий вид спорту, адже саме у ньому українці найчастіше здобувають хороші результати. Навіть найбільш скептичні прогнози на Ігри у Пхьончангу стверджували: медалі в біатлоні бути.
Та на ділі відбувся провал, який, сподіваємось, потягне за собою певні висновки і дії.
Уже перша гонка дала привід українським вболівальникам стривожитись: на своєму рівні виступила лише Віта Семеренко, інша з сестер Валя, а також Меркушина і Варвинець не впоралися зі стрільбою та додали до цього слабкий хід. При такому розвитку подій успіхом почали вважати і просто потрапляння у гонку переслідування. В ній тенденція продовжилась: українки не надто змінили своє місце в порівнянні з першим змагальним днем, нікуди не поділись і проблеми на вогневому рубежі. На гонку переслідування уже не вийшла Валя Семеренко, можливо, саме це стало першою цеглинкою майбутнього скандалу в жіночій збірній.
Лідер жіночої збірної Юлія Джима розпочала аж з індивідуальної гонки. Два промахи не дозволили їй піднятись вище 20 місця, однак те, що вона виступала після хвороби додавало ентузіазму. Валя Семеренко стала другою між українками, однак ходом програла дуже багато. Знову промахувалась на рубежі Меркушина, неприємно вразила в цьому компоненті й Віта. Мас-старт підтвердив погану форму українок: Валя – дев’ятнадцята, Віта – двадцять четверта.
Саме з таким багажем підійшла жіноча команда до естафети. І тут з табору команди розпочинають надходити неприємні новини. По-перше, тренерський штаб, зокрема тренер Урош Велєпєц, не змогли визначити склад четвірки і влаштували додатковий тест для Меркушиної та Підгрушної. Результат виявився очікуваним: молодша Анастасія, яка перебуває в змагальному тонусі, продемонструвала кращі результати. Ціною перевтоми одну зі спортсменок відсіяли. Рішення щодо іншої проблемної позиції виявилося ще більш дивним і, мабуть, фатальним. Сліпий вибір пав на Варвинець і це накликало справжню бурю від Валі Семеренко. Спортсменка за кілька годин до старту висловила у соціальній мережі Facebook все, що думала про тренерський штаб та його підходи. Зокрема й заявила, що вона однозначно сильніша за Ірину Варвинець.
Що було далі, усі знають: коло штрафу на першому етапі та слабкий хід, ще одне на другому. Спроби врятувати ситуацію від Джими та ризик від Меркушиної уже не допомогли повернутись у першу десятку.
Чоловіча збірна теж не спромоглась на медаль, однак цього від них і не очікували. Як і впродовж усього сезону чоловіки продемонстрували непогану стрільбу в спринті, але лижами програли чимало. Гонка переслідування відкинула їх у результатах назад: справи не клеїлися зі стрільбою, адже найкращий результат серед українців – 4 промахи. Індивідуальну гонку пропускав Дмитро Підручний, а найкращим став Артем Тищенко. Попри нуль у графі промахи він програв 3 хвилини переможцю гонки, норвежцю Бьо, у якого дві штрафні хвилини в пасиві.
Відпочивши більше, ніж інші, українці вийшли на старт естафети. Саме вона й стала найсвітлішою плямою загалом блідого виступу на Іграх у Південній Кореї. Перший етап Прима завершив третім з ідеальною стрільбою. Наступні етапи були вже більш схожими на попередні гонки: до початку останнього етапу Дмитра Підручного шансів уже практично не було. Найбільш показовим епізодом був фініш, на якому у боротьбі за 9 місце вдалось обійти Словенію. Попри все, українці показали характер.
Які ж підсумки? Чому жіноча команда боролась лише за потрапляння у ТОП-20, а скромна Швеція раз у раз псувала нерви конкурентам та давала привід для розмов про повернення її славетних часів?
По-перше, українки уже пройшли найкращий етап своєї кар’єри. Золота четвірка, за винятком Юлії Джими, уже за рік-другий завершить виступи. Їхня зміна поки не має практики та витримки. По-друге, існує таке поняття як пік форми. Якщо він настане після Олімпіади, постане питання про помилки у розрахунках тренерів. Якщо ж провали продовжаться до кінця сезону, то варто говорити уже про некомпетентність тренерського штабу. Навіщо наймати такого спеціаліста-іноземця? Третя, і теж важлива, причина – атмосфера всередині команди. Коли в день старту одна зі спортсменок дозволяє собі висловлювати обурення діями тренерів та казати, що вона однозначно сильніша за колегу, – це насторожує.
Які б рішення не прийняли у Федерації, варто визнати, що український біатлон потребує вливання нової крові: тренерської та серед спортсменів. До наступної Олімпіади українська команда буде вже геть іншою, хочеться вам цього, чи ні.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
