Гал-інфо продовжує цикл публікацій про найцікавіші зразки стародрукованих книг, які зберігаються у відділі рукописних, стародрукованих та рідкісних книг імені Федора Пилиповича Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка. Одна з таких книг – «Біблія», яка була видана у 1758 році в Києві.
Великі розміри, мистецьке оформлення оправи, позолота з тисненнями обрізів книжкового блоку, якісний друк і численні ілюстрації вирізняють книгу з-посеред інших видань НБ, а наявність власницького знаку графа Милорадовича дозволяє припускати, що до оформлення книги причетний представник цього славного роду.
Книгознавець, кандидат історичних наук, завідувач відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Микола Ільків-Свидницький розповів, що ця «Біблія» належить до раритетів Наукової бібліотеки. Навіть з огляду на те, що від часів Івана Федоровича «Біблію» на українських землях не видавали 1758 р.
«Ця «Біблія» свого часу належала графу Милорадовичу (очевидно йдеться про Михайла Андрійовича Милорадовича, який отримав титул графа у 1813 р.). Тут можна бачити його екслібрис, який наклеєний на внутрішній бік дошки оправи, що обтягнута телячою шкірою. Оправи давніх книг часто робили з дощок, які покривали чи поволочували шкірою. Такі оправи містять також додаткові оздобні тиснення різними накатками та басмами лінійного, рослинного та квіткового орнаменту», - зазначив він.
Микола Ільків-Свидницький нагадав, що Милорадовичі, до яких належав власник книги, – це один із відомих козацько-старшинських родин, які пізніше перейшли у дворянство Російської імперії.
«Це давній козацький рід, який був досить заможним. Представники походили із давньої козацької старшини, які потім сформувалися у заможне дворянське гніздо в Російській імперії. Відповідно «Біблія» на замовлення котрогось з представників родини графа була мистецьки оздоблена», - зазначив Микола Ільків-Свидницький.
Як зазначив книгознавець середники таких книг можуть мати сюжети біблійного характеру, які дають уявлення про особливості оздоблення цієї книги. На жаль, застібки на оправі є втрачені, але частинки їх конструкції залишилися. Їх виготовляли майстри-інтролігатори вручну.
«Біблія виготовлена в середині ХVІІІ ст. Тоді частину українських земель контролювала Російська імперія, тому тут присутній двоголовий імператорський орел. Бачимо гарно оформлений титульний аркуш. Часто практикували ілюструвати титульні аркуші елементами різних архітектурних ансамблів. У даному випадку це ансамблі київського походження», - сказав Микола Ільків-Свидницький.
Він зазначив, що гравюри виготовляли майстри-гравери, і «Біблії» були саме тією категорією книг, які особливо ретельно прикрашалися. До них добирали шрифти в орнаментованих рамках. Тут присутні численні оздоби: різноманітні виливні прикраси з зірками, розетами, віньєтками, ініціали, заставки і кінцівки сюжетного типу із специфічним листяним оформленням. Ілюстрації до “Біблії” виконав київський майстре Яків Кончаковський в техніці мідериту. Всі ілюстрації Яків запозичив із московського видання 1756 р.
Книга надрукована на так званому «черпаному» папері.
«Це не той папір, який ми маємо зараз, чи який був у ХІХ ст. Цей папір виготовляли з ганчір’я. Відтак вироби з ганчірки перемелювалися, додавалися природні речовини, все це розгладжувалося на спеціальній формі та додавався окремий водяний знак. Це могли бути літери, а могли бути зображення рослин чи тварин, або ж навіть цілі композиції із зображеннями замків», - розповів він.
На папері цієї Біблії, якщо подивитися сторінки на світлі, видно водяний знак – літери «А Г».
«Є окремі каталоги, де ці речі, філіграні, класифіковані. Літери «А Г» можуть бути ініціалами власника папірні», - зазначив Микола Ільків-Свидницький.
За його словами, фронтиспісна гравюра зображає російську імператрицю.
«Такі книги друкувалися «з благословення та височайшого дозволу» сильних світу цього. Гравери мали дуже відповідальне завдання, коли йшлося про вінценосних осіб, щоб зобразити їх правдоподібно та красиво. Це зайвий раз мало нагадувати простому народу, що це «представники Бога на землі». Тут також перелічені всі титулатурні регалії імператриці Єлизавети Петрівни», - підкреслив експерт.
Як зазначив Микола Ільків-Свидницький, традиційними є початкові заголовкові літери, які називають ініціали.
«Біля цієї гравюри на шмуцтитулі бачимо передмову з пресвятою, наприкінці якої стоїть апробата Святішого Cиноду. Тоді контроль над богослужбовою та літургійною літературою був дуже суворий. Це було як цензура. Могли траплятися випадки використання не тих книг, які можливо, варто було б уникнути тощо. Така апробата була обов’язковою», - розповів Микола Ільків-Свидницький.
Він підкреслив, що основний текст «Біблії» викладений дрібнішим шрифтом і оформлення рамок також є простішим.
«Текст «Біблії» є дуже об’ємний, тому для економії матеріалу друкарі були вимушені використовувати менший шрифт ніж шрифт присвяти. Набірні прикраси в тексті, як правило, розміщуються зверху аркуша. Це може бути квітка, поєднання рослинок. Вони слугують ідентифікуючими ознаками книги. Чернігівські прикраси, почаївські, львівські та київські – вони відрізняються. Все це каталогізують, щоб вивчити походження та історію книги», - наголосив книгознавець.
Як зазначив Микола Ільків-Свидницький, Милорадович – це знатна особа, а тому очевидно, він хотів, щоб його примірник Біблії був належно оздоблений.
Особливістю цієї книги є золочення обрізу та орнамент на ньому.
«У нас є ряд книг, окрім «Біблії», які мають подібну позолоту, але з давнішого часу їх не так багато. Не всі мають ось такі орнаменти. Його досить складно виготовити. Книгу треба було затиснути в прес, і майстер увесь цей орнамент вирізав вручну. Орнамент йде по цілому зрізі і складає гарну картину. Ця книга є дуже цікавим зразком книжкового мистецтва з точки зору оправи», - пояснив книгознавець.
Микола Ільків-Свидницький додав, що всі аркуші мають специфічні помітки, за якими книгу послідовно складали.
«Як це відбувалося? Книгу без оправи купили для Милорадовича і він вже дав замовлення майстру, який виготовив оправу та прикрасив книгу. Майстер заміряв примірник, готував дошки та шкіру. Це могли робити і кілька майстрів. Книга могла містити охоронні елементи. Виступи, щоб не нищилася шкіра, та власне оправа. «Біблія», попри читабельний текст та масивний характер, однаково нищиться з часом.
Взагалі кириличні друки, якщо вони збережені цілісно, без втрат, мають специфіку – найчастіше титульний аркуш та зворот ілюструвався багатше. Все залежало від типу видання. В тексті також є гравюри, які ілюструють початок кожної нової глави», - розповів Микола Ільків-Свидницький. Зворот титульного аркуша і всі заставки гравер Я. Кончаковський майстерно передав без змін. Зміни за торкнули тільки титульний аркуш, точніше його долішню частину. Там з’явилися: Успенський собор, велика лаврська дзвіниця (архітектор Шедель) та зображення нового корпусу друкарні, що був відновлений після пожежі у 1718 р. В оздобленні “Біблії”, вперше на українських землях в київських виданнях з’являються рокайлеві мотиви, перенесені з російських видань.
Він підкреслив, що нумерація сторінок «Біблії» виключно літерна.
«Бачимо кустоди – слова, з яких починається наступна сторінка. Це дозволяло орієнтуватися в послідовності аркушів. Для інтролігатора це було дуже важливо. Загалом такого формату книгу називалися ін-фоліо», - сказав експерт.
За словами Миколи Ільків-Свидницького, проблема «Біблій» – це їхня товщина. Якщо нема підпірки під кришку оправи, Біблія просідає і з часом деформується.
Загалом у відділі бібліотеки зберігається не одна сотня «Біблій» різними абетками.
Працівники відділу вирішили готувати нову стаціонарну виставку в читальному залі, яку присвятять мистецтву книжкової оправи – оздоба та дизайн книги від давніх до сучасних зразків.
Стародруки, які зберігаються у Львові. 500-річна інкунабула абата із Штирії
Підготувала Анна Джунківська.
