Завтра, 4 травня, у Велику Суботу християни усього світу очікуватимуть сходження Благодатного вогню у Гробі Господньому. Про диво сходження Благодатного вогню, містифікацію цього явища та скептицизм Гал-інфо запитало у Митрополита Львівського та Сокальського УПЦ КП Димитрія.
«Перш за все, я хотів би сказати, що таке є Благодатний вогонь. Це здавна відоме чудо сходження Благодатного вогню, який має унікальну властивість: він не обпалює у перші хвилини. Велячи вогню зійти, Господь свідчить про Своє Воскресіння. Першим свідком сходження вогню є апостол Петро. Саме ж раннє письмове свідчення очевидця явлення Благодатного вогню на Гробі відноситься до IV ст. і зафіксоване церковним письменником Євсевієм Памфилом», - розповідає владика Димитрій.
За його словами, розмови про походження, силу і дію Благодатного вогню Великої Суботи в Церкві і поза нею точаться вже не одне століття: «Свідчення про сходження «Святого Світла», як його ще називають греки ми знаходимо і в святих отців, і в церковних публіцистів, в описах паломницьких подорожей, а також і в іновірців. Всі вони по-різному описують це чудо. Одні в захоплені розповідають про божественність, святість і силу Благодатного вогню, а інші дуже скептично і, навіть інколи з певною іронією, відносяться до цього чуда».
Він також зазначив, що останнім часом почастішали випадки такого недовірливого ставлення до чуда Благодатного вогню. В ЗМІ та Інтернеті, на різних форумах і блогах обговорюється це питання. Владика наголосив, що здебільшого невіруючі і, навіть деякі віруючі, люди відкидають його чудесне божественне походження.
«На мій погляд тут є декілька причин. Перше – в міру того, як все більше людей в переддень Святої Пасхи – Воскресіння Христового, мають змогу відвідати Гроб Господній в Єрусалимі, або ж спостерігати по телевізії пряму трансляцію, то в умах багатьох формується якась природність такого явища. Я маю на увазі звикання до того, що цей вогонь сходить саме перед святкуванням православної Пасхи, тобто фактично з’являється, як на замовлення. Православні ж у свою чергу цим інколи хизуються і викликають певне роздратування в тих іновірців, які звичайно не належать до Православної Церкви.
Саме цього скептицизму найбільше знаходимо в західних засобах масової інформації, де переважна більшість населення належить до католицизму і протестантизму, або й зовсім невіруючі. В давні і, не зовсім вже й давні, часи гострій критиці чудо Благодатного вогню піддавали мусульмани, під владою яких довгий час знаходився Єрусалим, згадати хоча б Ібн-ал-Каланисі († 1162), ал-Джаубарі († 1242), Муджир-ад-діна († ок. 1496). Всі вони свідчили про те, що у храмі над Гробом Господнім ці загоряння чинились в дивний, винайдений греками, спосіб – ну майже такі собі фокуси відбувались. Але навіть і серед представників ісламу були ті, хто вірив у це чудо сходження Благодатного вогню.
Було багато скептиків серед церковних діячів західної Церкви. Тут принагідно згадати і нашого церковного письменника архієпископа Полоцького Мелетія Смотрицького († 1632), який наприкінці свого багатогранного, і в якійсь мірі стражденного життя, перейшов в унію. У листі до Константинопольського патріарха Кирила Лукаріса він, зокрема, з сумом констатує, що «...цей чудесний вогонь, який колись дійсно являвся, а тепер, за гріхи наші, перестав являтися...».
Друге - якщо ми можемо до певної міри зрозуміти наших братів католиків та іновірців, то не зовсім виправданою і, інколи навіть дивною була позиція деяких відомих православних церковних діячів, богословів минулого і сучасності. Маю на увазі єпископа Порфирія Успенського, проф. Ленінградської [Санкт-Петербурзької] духовної академії Миколу Успенського та диякона Андрія Кураєва, фактично представників Російської Православної Церкви, які повністю заперечують чудо Благодатного вогню.
Тут причина заховується в тому, що дуже важко пояснити богословську інтерпретацію грецького тексту і пояснень відносно чуда Благодатного вогню. Деякі грецькі богослови говорять про це чудо, як спомин про нього, а інші говорять, що це такий обряд, тобто богослужбовий чин. Якраз саме так і зрозумів диякон Андрій Кураєв слова із інтерв’ю Єрусалимського патріарха Феофіла ІІІ, де він розповідає про чудо так: "Це дуже давня церемонія Єрусалимської Церкви. Благодатний вогонь сходить тільки тут, на Гробі Господньому в Єрусалимі. Нічого не змінилося. Після визначеного ритуалу в усьому храмі гасять вогні...". Якраз в наведеному інтерв’ю засумнівався диякон Андрій Кураєв у словах "церемонія" та "ритуал".
Третє – я б хотів застерегти багатьох від таких речей. Причина таких нинішніх скептичних ставлень до того чи іншого чуда, тобто надприродного явища, полягає у надмірній, і інколи дуже «дешевій» пропаганді різноманітних чудес. Зверніть увагу, що в нас все зараз мироточить, плаче, зціляє, являється на пеньках, деревах, помешканнях, де завгодно тільки не в святих місцях. Це дуже нівелює саму віру і святість в самих віруючих людей. Якщо людям постійно розповідати про чуда, то вони будуть постійно просити тільки чуда. І віра поступово зникатиме.
Ми повинні знати, що найбільше чудо в Церкві – це таїнство Святої Євхаристії, таїнство Тіла і Крові Господніх. Я б не хотів би так само, щоб і Благодатний вогонь збуджував у нас якесь особливе надлишкове ставлення, бо ми тоді можемо перерости у "вогнепоклонників". В нас час це якось дуже спостерігається. Таке враження, що як не привезуть в Україну Благодатного вогню, то і Пасхи не буде і Христос не воскресне. А як же колись? Хто цей вогонь раніше бачив по храмах і навіть чув про нього? А Пасху віруючі святкували...
Що ж до самого чуда Благодатного вогню, який сходить на Гробі Господньому, то мушу сказати, що цим чудом живе Свята Церква багато століть і якщо у Святому Євангелії ми зустрічаємо розповідь про «Овечу купіль» в Єрусалимі, до якої кожного року і в певний час сходив Ангел з неба і збурював воду, і той хто перший влазив після такого збурення води, той зцілювався від хвороби, то і тут вогонь з неба сходить в певний час, тобто на православну Пасху, і навіть має властивість перші дві-три хвилини не обпалювати, так як і та вода в євангельській «Овечій купелі» мала цілющу властивість для тих, хто відразу перший входив у купальню після збурення води.
Я можу привести ще масу прикладів таких чудес і в Євангелії і поза ним. Хіба ми не називаємо Гріб Христа Спасителя таким, що з нього б’є ключем життя. З якого ще гробу може виходити життя? А хіба основа нашої віри – Воскресіння Христове це не чудо? Навіщо ж ми на привітання «Христос Воскрес!», відповідаємо «Воістину Воскрес!». Ми це робимо просто так? Чи стверджуємо, що Христос дійсно і Воістину Воскрес? Бачте, відповідь цим сумнівам нашим одна, і є вона в святителя Іоанна Золотоустого: «Наше невір’я походить від нечистого життя і марнослав’я». А такого життя тепер, на жаль, дуже багато», - зазначив Митрополит Димитрій.
Фото: volynpost.com
