Дочекалися всі: і влада, і політичний істеблішмент, і прості електоральні аналітики, і навіть ті, хто з апатією ставиться до політики або ж не дуже у цьому розбирається, але становлять велику частину тих, кого називаємо виборцями.
Виборча кампанія до Верховної Ради уже на старті. Через кілька днів політичне життя країни заштормить так, що важко буде знайти спокійний острівок оазису. Ці вибори відрізнятимуться від попередніх не лише тому, що відбуватимуться за змішаною системою і простий електоральний зможе вибрати собі депутата у мажоритарному окрузі. Вибори 2012 матимуть свою особливість, яка віддаватиме специфічним брудом, небаченими обіцянками, підкупом, тиском та фальсифікаціями. Звісно хочеться помилитися, але інтуїція підказує: так воно й буде. Адже на шальки політичних терезів ставиться надто багато: влада, гроші, бізнесові інтереси. Інтереси виборців, якщо і є, то вони явно не на першому місці.
Львівщина буде мати свої специфіку, адже у бунтівному, завжди невдоволеному владою регіоні, пильно приглядатимуться до тих, хто представляє опозицію. А таких немало. Усі у вишиванках, усі за мову, усі проти влади Януковича. Щоправда, після того, яка славнозвісний КОД почав дихати на ладан та розсипатися на очах, більш прагматичні кандидати шукають підтримки у тих, хто нині позиціонує себе, як «Об’єднана опозиція». Реально ж 12 мажоритарних округів електорального поля Львівської області поділено між трьома політичними силами опозиційного спрямування: «Батьківщиною», «Фронтом Змін» та «Свободою». Ці три партії узгоджуватимуть кандидатури кандидатів в нардепи. На кожного з них припадає по чотири округи і вони не будуть плентатися один в одного під ногами. З «Ударом» Кличка, «Нашою Україною» та іншими демократично-націоналістичними не домовилися чи не хотіли домовлятися. Отож, «узгоджений» від об’єднаної опозиції, має найбільше шансів на переможу в окрузі. Щоправда, так видається лише на перший погляд, адже виборці вибиратимуть не лише опозиційність. Робота в окрузі, фінансова сторона, політична розкрутка, а також сама особа кандидата – матимуть вагоме значення. Тому кожен хоче округ, перемога в якому дасться, образно кажучи, найменшою кров’ю.
На попередніх виборах до місцевих рад у Львові партія «Свобода» тріумфувала, отримавши більше 50 відсотків депутатських мандатів у міській раді. Націоналістичний Львів за соціологічними даними і далі любить «Свободу». На відміну від соратників по опозиційному табору, «Батьківщини» та «Фронту Змін», «свободівці» розкрутили кілька вдалих, на мій погляд, кандидатур, у перемозі яких майже ніхто не сумнівався. Це, окрім Олега Тягнибока, Ірина Фаріон, Ірина Сех, Юрій Михальчишин. Якщо з Іринами все зрозуміло (Фаріон йтиме у Залізничному ВО Львова, Сех у Бродівському), то з молодим і вельми перспективним політиком Михальчишиним, питання залишається відкритим. Ще донедавна усе було зрозуміло: Михальчишин балотуватиметься по Сихову. І це вдалий варіант, адже Сихівський район Львова, без сумніву, зберігає націоналістично-патріотичні традиції досить потужно, без образ, від інших районів міста.
Це пояснюються дуже просто: переважна кількість мешканців Сихова – вчорашні вихідці львівських бандерівських сіл. Тому, висунувши там Юрія Михальчишина, який, до речі, активно працював із сихівчанами, «Свобода» могла бути спокійною. Адже, як показували соціологічні рейтинги, без особливих зусиль пан Юрій перемагав своїх найближчих супротивників.
Не так сталося, як гадалося. Несподіваними для політологів і навіть самих сихівчан виявилися припущення у ЗМІ про те, що «свободівець» Михальчишин балотуватиметься у Пустомитівському виборчому окрузі, до якого входить невелика частина Львова. Якщо це так, то його основним конкурентом у виборчій боротьбі буде місцевий олігарх Богдан Дубневич, який вже давно потужно працює з виборцями цього регіону і зберігає лідерські позиції.
Що стало причиною таких змін? За певними даними, відповідно до партійних домовленостей Сихівський виборчий округ, відійшов до квоти «Фронт Змін» і там балотуватиметься маловідомий мешканцям району Михайло Хміль. Не будемо прогнозувати або ж заперечувати його майбутню перемогу чи поразку. Однак, те, що Хмілю, на відміну від Михальчишина, буде важче стати депутатом, можна припустити. Тим паче, по цьому окрузі балотуватиметься добре розкручений у ЗМІ генеральний продюсер місцевого телересурсу, який належить олігархові Петрові Димінському, Дмитро Добродомов. Серед журналістських кіл дедалі частіше побутує думка про домовленості висуванця «Удару» Добродомова та партії «Свобода». Причиною торгів наче б то став телеканал, яким керує пан Дмитро, вірніше ефірний час для піару «свободівців» та лояльне ставлення до них у місцевому телепросторі. Ми зумисно не брали коментарів з цього приводу, позаяк, кожна зі сторін, звісно, буде це заперечувати.
Сам Юрій Михальчишин коментарів з цього приводу не дає, посилаючись на відсутність рішення з'їзду партії “Свобода», що проходитиме 1 серпня у Києві. Звісно, як вже досить розрекламований політик, Михальчишин біг би збунтуватися і піти самовисуванцем по Сихову. Тим паче, що з часу свого перебування у «Свободі», висловлюючи рішучі, часом радикальні націоналістичні позиції, він радше додав до рейтингу партії, аніж навпаки. Однак, очевидно, Юрій Михальчишин, враховуючи партійну дисциплінованість, цього робити не буде. Швидше за все, він знову підкориться, як зробив це після перемоги «Свободи» на виборах до міської ради. Тоді, маючи третій результат, як кандидат на посаду міського голови Львова, Юрій Михальчишин не отримав місця секретаря міськради. Ба, він навіть не став керівником «свободівської» фракції, а лише заступником. Судячи з усього виглядає, що комусь у «Свободі» не вигідний сильний, з лідерськими амбіціями Михальчишин. Але це тільки наше припущення, яке може бути помилковим.
З’їзди партій, оприлюднення списків та висування кандидатів попереду. Як це часто буває у політиці, все здатне помінятися. До виборів ще три місяці. І хто його знає, як проголосують люди. І не виключено, що переможцями стануть ті, на кого нині ще не робиться ставка. Далі побачимо…
