Гал-інфо поспілкувалося із директоркою Культурно-освітнього центру ім. О. Довженка Мартою Іванишин про суд із ТзОВ «Фантазія»; про фінансування Центру; про те, чи проводять безкоштовні заходи; про те, що вже встигли зробити, про можливості та плани на майбутнє.
Суд Центру Довженка із ТзОВ «Фантазія» (компанія заборгувала майже півмільйона гривень за сплату оренди).
Ми за останні 2,5-3 роки зробили тут дуже багато змін: як візуальних, так і стратегічно-розвиткових, концептуальних. І почали також наводити юридичні порядки з орендарем, який у нас на першому поверсі займає велику площу - ТзОВ “Фантазія”. Той же Кінопалац входить в це ТзОВ “Фантазія”. Коли почався карантин, то нам перестали оплачувати комунальні послуги, хоча мережа Кінопалац працювала, як і їхній ресторан. Ми надіслали декілька листів-попереджень даному ТзОВ про те, щоб вони терміново погашали свої борги за комунальні послуги, бо ресторани у них працюють. У випадку, якщо не буде сплачено, ми будемо вживати певних дій. Жодної реакції не було. Ми відповідно, щоби не заходити в борги, і щоби нас не відключили від комунальних послуг, оплачували їх зі свого рахунку. Після третього попередження від’єднали ТзОВ від електрики і інших комунальних послуг, від яких можливо було від’єднати.
Для себе ми бачимо і завжди говоримо, що кіно в Центрі Довженка буде, зала кіно буде збережена для людей. Єдине, оскільки зараз дане ТзОВ не може забезпечити кінопоказів в силу своїх фінансових проблем, то ми забезпечимо ці речі. Ми вже давно, десь рік тому купили відповідну техніку: в нас є проєктори для трансляції фільмів, нам не потрібна техніка Кінопалацу. Ми маємо відповідні КВЕДи відкриті. Більше того, минулого року ми вже мали договір, і можемо його відновити, з компанією “Артхаус Трафік”. Минулого року ми транслювали артхаусні фільми на даху, багато було запитів, людям подобаються цікавіші фільми. Зараз ми відновили кінопокази на даху.
“У кожному куточку Центру Довженка щось відбувається”
Ми працюємо таким чином, щоб жоден куточок Центру Довженка не простоював: в нас в кожному куточку щось відбувається. Ну зараз влітку вільніший момент: у нас заходи розпочинаються з 19:30 - на даху. Також в нас в Центрі Довженка ще працюють студії дитячі: Творча школа Павла Табакова, і вже багато років - Дитячий театр SOLO. Ми страшенно їх цінуємо і тішимося, що в нас дітки можуть займатися театральною майстерністю. Ми цього року спробували математичну студію - також класно вона працює. Бачимо, що є запит таких точних речей в поєднанні з творчістю - це цікаво. Вже з осені будемо власне більше приділяти уваги дитячому розвитку в Центрі Довженка.
“В нас все офіційно”
Відколи ми сюди прийшли, навели певні порядки, то ми відкрили новий рахунок Центру Довженка, в нас все офіційно. Укладається угода, відповідно до вимог законодавства, оплата - такий фінансовий порядок ми зробили ще 2 роки тому, хоч не знали, що буде карантин. Коли розпочався карантин, ми не мали передбаченої також і зарплати в місті, вона була передбачена лише цього року. Ми заробляли на зарплату. До квітня ми мали на рахунку збережені кошти, могли людям виплачувати зарплату. Першу кризу карантину ми могли нормально пережити. Потім звернулися до ЛМР з проханням включити нас в бюджет - вони нас підтримали, дали кошти на зарплату і це дуже врятувало ситуацію, бо ми були вже практично на межі, було дуже важко. Це щодо фінансів, якщо коротко.
Вам вистачає грошей від мерії, від організації заходів?
Так. Зараз у нас вже немає таких кризових речей. Також є успішні історії. Ми подалися на Громадський бюджет Львова, який успішно виграли спільно з Храмом Різдва Пресвятої Богородиці: створюємо Молодіжний центр розвитку. Ми раді, що можемо пліч-о-пліч працювати з церквою. Багато нових речей буде і на території храму, і в нас відбуватися вже з осені. Також ми ще маємо один персональний грант від House of Europe. Тобто грантова історія у нас теж доволі хороша. Єдине, що цього року ми зайняли хороше місце в Українському Культурному Фонді по одному проєкту, і нам шкода, що ми отримали відмову. Ми об'єдналися з іншими містами України, створили в фейсбуці групу. Ми разом з ними долучені вже, здається, і до судового процесу. Тобто так виходить, ну але це лише моя суб'єктивна думка, що десь вручну просто вирішилось, хто проходить, хто ні. І це рішення тільки Наглядової ради УКФу. Цього року вона була замінена, і відповідно собі такі рішення поприймалися. Але тим не менш, ми не зупиняємося, зараз ми зосереджені більше на House of Europe, і будемо подавати наступні проєкти, готуємо грантові заявки, дивимося, які є вільні вже на наступний рік. Грантова діяльність в нас не зупиняється.
Ви організовуєте події різноманітних напрямів: майстер-класи, концерти, зустрічі. На чому найбільше акцентуєте увагу, і що, як Ви побачили, найбільш цікаво людям: на які події найбільше приходять?
Ну Ви бачите, тут цікавим є. Наша цільова аудиторія - це, здебільшого, молодь і діти: ми собі ставимо таку мету. Але дуже часто до нас звертаються і старші люди. До прикладу, люди більш похилого віку звернулись до нас з проханням, чи можна проводити танці для людей похилого віку. Спочатку думаю: Я не зрозуміла, якщо чесно. "Добре-добре, можна". Потім бачимо, що є інша проблема: Людям похилого віку немає де перебувати. Люди потребують товариства. Може, це той карантин теж дався чути якось так, що люди хочуть перебувати з іншими людьми. І ми розуміємо, що це стосується будь-яких вікових категорій: що дітей, що молоді, а що людей похилого віку. Ми так собі думаємо: Та, по суті, ініціатива непогана, але крім того, зараз у нас ще відкритий Центр вакцинації. Тут абсолютно Ви праві: в нас відбувається абсолютно все, що тільки може відбуватися. Вакцинація - окей, джазові концерти - добре, фільми на даху - добре, концерти великі в концертній залі - теж гаразд, ми можемо їх показати. Тобто тут десь є, що після карантину ми швидко починаємо реагувати. Якщо ще до карантину ми могли там відбирати: ага, це наша цільова аудиторія, тут ні, тут так, тут так, то зараз ми бачимо, що є велика потреба у людей просто кудись вийти. І ми швидко організовуємо різні заходи. І абсолютно йдемо на зустріч різним митцям. От зараз в мене є наступна зустріч з художником Романом Пизою, який вчора зателефонував і каже: "Ну слухай, давай зробимо майстер-клас". Я кажу: "Давай". Бо людям є потреба. От в нас от зараз розпочалося літо - пусто. Нас теж це не влаштовує. Вже наступного тижня або через декілька днів ми запустимо тут ще, крім вакцинації, майстер-класи. Навіть нам також приємно, що тут відбувається вакцинація: ми розуміємо, що площі дозволяють, і дозволяє мультиорганізованість. Окей, поставили бокси, швидко рухаємося, людям є де відпочивати, заодно можуть подивитися картини і переглянути наші афіші подій. Минулого року ми теж мали хороший грант - "Літературні читання на даху". Власне, такими цікавими зустрічами ми і відкрили дах. Це також нова цільова аудиторія, яку ми відкрили для себе. Як виявилося, всі відомі письменники живуть на Сихові: Остап Сливицький, Галина Вдовиченко, Катя Міхаліцина.
“Ми переобладнали концертну залу”
Ми розуміємо, що у Львові як таких концертних майданчиків є мало, і ми зацікавлені в розвитку нашої величезної зали, бо це найбільше джерело прибутку, якщо чесно. Дозволю собі сказати, що вперше за історію Центру Довженка ми обладнали гримерки. Бо це була така трошки "недозала": недокінозала і недоконцертна зала. Тому що для кінозали величезний екран є, а на 750 місць наповнити кіно трохи складно. Для концерту - вона не зовсім була придатна. Хоча пан Володимир Сивохіп, генеральний директор Львівської обласної філармонії, коли вперше прийшов у нашу залу, каже: "Чуєш, тут така класна акустика". Із Львівською філармонією ми маємо гарний проєкт “Довженко перетворює”, де робимо такий 3д мапінг і в супроводі оркестру. Сцена дозволяє розмістити оркестр на 50-60 людей. Оркестр тут і без підзвучки добре чути. Ми тішимось, що акустика і видимість хороші. Якщо я залишаюся в Довженка на концерті, то моє улюблене місце - крайнє в 22 ряді. Видно все і видно всіх.
Якщо б мені хтось два роки тому сказав: "Слухай, тут треба поміняти крісла і замінити підлогове покриття", то ми думали, що це нереально. Величезна площа, стільки коштів, як то все зробити? Якось ми розділили це все поетапно і розпочали з таких справді ґрунтовних речей: ми замінили покриття, ми замінили двері на вогнетривкі, розчистили, вивезли сміття. І вже тоді купили проєктор, світло, звук. Перешили крісла: ми зрозуміли, що купляти нові крісла надто дорого і зараз крісла у виробників не мають таких хороших кріплень. Наші крісла обладнані під дану залу, тому ми їх замінили лише візуально: зробили трохи м'якшими і зручнішими, і змінили колір. Всі двері замінені: коли є концерти і дуже багато людей, то надзвичайно зручно людям виходити через бічні двері. Зала вивільняється за хвилин п’ять. Ну і цього року ми також будемо мати тендер для проєкту вентиляції. Ми звичайно всілякими аромапаличками перебиваємо запах, але насправді, потрібне якісне кондиціонування повітря. Тут ми вже собі придумали сучасні кондиціонери встановлювати: не лише охолоджувальні, але й утеплювальні. На другому поверсі вже стоїть такий один, але тут треба набагато потужнішу систему. Цього року будемо мати тільки проєктно-кошторисну документацію. Ми зараз замінили сцену. Тут є батареї: ми поставили оці решіточки для тепла. Пофарбували сцену: вона була світла, ми її повністю почистили, переклали паркет. Такі елементарні речі, які виглядають для людини, яка приходить, ніби нічого не змінилось. На стінах, швидше за все, замінимо кольористику ізоляційних плит. Решта все залишиться так, бо вони дуже добре для шумоізоляції працюють: нищити, забирати їх ми би не хотіли. Штори насправді нові, але нам їх Управління з питань надзвичайних ситуацій сказало обробити негорючою речовиною. Ми обробили і дістали такі плями. А я завжди маю пунктик з чистотою. Що дуже важливо і дуже просто - відповідна електрика виведена. Бо раніше то були якісь нещасні шнури.
“Це здавалось нереальним для нас: ми зробили гримерки для артистів”
І також ми зробили об'єм робити, який здавався практично нереальним для нас - гримерки для артистів. Тому що ми розуміли, що жоден артист не може бути в ненормальних умовах. Праця артиста важка: дві години відпрацювати, плюс саундчеки. Артисти мусять переодягнутись, артисти мусять почуватися добре - тоді вони комфортно працюють на сцені, тоді люди, які приходять на концерт, бачать віддачу. Тут нема вимикачів, це все працює на датчики світла. Є два окремі виходи з вулиці, тут теж замінені двері. Артисти заходять бічним входом. Раніше артист йшов через зал до людей, бо ми артистів на другому поверсі розміщували. Це було дуже незручно. Зараз нарешті ми вже маємо адекватні приміщення, які називаємо гримерками. Тут ми ще замовили дзеркала. Ще не все закріплено, бо ми тільки-тільки їх відкрили. Є душова, яка працює. Коли артисти приїжджають до нас, особливо київські: “Аа, це душ і в нього можна сходити?” Ми поставили бойлер окремий, в нас завжди є гаряча вода. Навіть якщо у місті Львові немає гарячої води, то в Довженка завжди є. Насправді будь-яка деталь важлива. І ще, знаєте, що цікаво: я навчила прибиральниць ставити аромапалички. Є ще одне просторе туалетне приміщення, якби було багато артистів. Ми коли робили ті гримерки, з багатьма артистами спілкувалися: основний лідер групи [в гримерці] переважно один, а всі інші артисти розміщуються окремо. Ми про це подбали. Тут технічне приміщення, тут батареї. А, і підлогове опалення - Ви можете запитати в “Піккардійської терції”. Ми ставимо в гримерці для колективів велику кількість вішаків. Є величезні туалетні баки. Тут ще трошечки чути сирістю. Ну і бачите, максимально просторо - нічого зайвого тут немає.
“Може бути і ліфт, обладнаний на дах”
Зручності ми максимально досягаємо в усьому: навіть тут, на другому поверсі, Ви бачите стійки, знизу є достатня кількість розеток - має бути все максимально просто і зручно. Ми розуміємо, що в нас наступного року назріває проблема з капітальним ремонтом даху, з фасадом, з пандусами. Пандуси має лише концертна зала, а наприклад, піднятися на другий поверх, на превеликий жаль, ми не можемо забезпечити. Ми знайшли ліфтову шахту в Центрі Довженка: там може бути і ліфт, обладнаний на дах. Тому насправді можливостей тут є надбагато. Єдине, що це буде потребувати коштів. Ми звертаємося і до грантових установ, і до міста для того, щоб могти зробити ґрунтовні капітальні ремонти. І кожного року в нас дуже багато ґрунтовних робіт: гримерки ми вже відкрили; зараз через 2 тижні буде розпочинатися ремонт старої апаратної, де будемо створювати конференц-зал для школи соціальних мереж в рамках Молодіжного центру. Ми так активно рухаємось, я спокійно кажу, що тижнів через два розпочнеться ще один капітальний ремонт, нічо страшного.
“Ми вирішили той радянський постамент замінити на каву”
З постаментом Довженка ми придумаємо творчу інсталяцію. Раніше пам’ятник стояв на такому величезному граніті. Ми будемо виходити, там стоїть барна стійка. Ми вирішили той радянський постамент замінити на каву.
Які можливості в Центру Довженка? І які плани у Вас?
Можливостей у нас багато. Ну перший план - виграти судове засідання. Бо мусимо рухатися вперед. Не може бути порожнім приміщення пів року - це надто дорого нам обходиться. В планах у нас кав’ярня-читальня. Ми гарно працюємо із “Видавництвом Старого Лева”, з видавництвом “Основа”. У нас щороку відбувається резиденція св. Миколая, і завжди ми дітям принципово даруємо книжки. Якщо наші читачі нас читатимуть, то точно люди будуть розуміти, що в Центрі Довженка завжди вони отримають книжку в подарунок. Для нас книжка - це дуже важне. Тому ми мріємо про те, аби була така “Читальня Довженка”. Звичайно, що активно будемо працювати над розвитком концертної зали: докупляємо звук, світло, далі будемо доремонтовувати, бо вже візуально щось не подобається. Будемо обладнувати гардероб. Швидше за все, з осені розпочнемо цей ремонт. Дивлячись в наступний рік, ще є потреба в ремонті фасаду і даху.
Ремонт даху
Ремонт даху буде починатися з отих великих вікон. Цього року ми робимо кошторисну документацію для проєкту даху: маємо на кінець року її мати. На даху в нас теж буде декілька зон: ми бачимо там зону для відпочинку під кав’ярню, зону для фільмів чи для вечірок. Зараз тут лише такий косметичний ремонт. Ми хочемо обладнати оглядовий майданчик. Це все потрібно відмуровувати, робити трошки вищим для оглядовості, прозорим, швидше за все. Воно мало би бути адекватно обладнаним і трохи закривати від будинку, щоб людям теж не заважало. Ну і звичайно, ми собі бачимо альтернативне джерело опалення. Ми б хотіли обладнати сонячні батареї, але розуміємо, що це теж дорого. Хоча ми вже починаємо працювати над такими речами.
“У нас не ставалось жодних непередбачуваних ситуацій”
Ставалися ці буревії - нам постійно телефонували з Управління культури, з Львівської міської ради: "Що у Вас трапилося?" Та нічого: дах не зірваний, труби не прорвало. Насправді, ми вже два роки підряд постійно робимо заміну труб. Якщо взяти все й одразу замінити - це надто дорого. Якщо поступово розкинути собі цю роботу, то воно непомітно, і не стається якихось катастроф. Дякувати Богу, в нас не ставалось жодних непередбачуваних ситуацій. Не затоплює, що я сама дивувалась. Насправді це дуже добре, що в нас є хороша команда людей, де кожен має своє місце, знає свою роботу. Технічний відділ, бачите, добре працюють.
А чи проводите безкоштовні події? Наприклад, чи можуть до Вас прийти з ГО і сказати: Ми хочемо провести у Вас подію, можете надати нам простір?
Можуть. Зараз вже можуть. На початку, 2 роки тому, ми дуже чітко виводили економіку. Ми не могли собі дозволити. І зараз теж не дуже можемо геть безкоштовно. Є декілька чинників. Перше, ну окей, основну статтю витрат, яка стосувалася зарплатного фонду, місто взяло на себе. Друга величезна стаття витрат, яку ми маємо, - це комунальні послуги. На превеликий жаль, ми мусимо заробляти на комунальні послуги для того, щоб їх оплатити. Тому безкоштовно нам не рентабельні такі речі. Свято Сихова - це єдиний такий прецедент цьогорічний, коли нам громадська організація не повертала коштів за електрику: не оплачувала рахунків, не підписувала договору. Але ми розуміємо, що не надто великий мінус буде цього місяця, тобто ми економіку місяця закриваємо адекватно. Але навіть коли відбуваються і безкоштовні речі, і за мінімальним тарифом - ми все одно просимо укладати договір. Тому що договір - це найперше відповідальність і безпека. Якщо нема документу - воно переростає в хаос. Тут ми чітко слідкуємо, бо це ж величезні приміщення. Ми думали тут робити коворкінг - все одно, буде вхід платний, бо коли безкоштовно, воно надто знецінюється. Коли я працювала в Ратуші, ми заснували фестиваль "Ніч у Львові". Дуже чітко було видно: коли люди приходять на безкоштовну екскурсію, вони не слухають ні екскурсовода, ні цього музею не дивляться. Коли людина платить 20, 25, 30 грн - зовсім інша поведінка. Тому ми можемо собі дозволити безкоштовні речі, але не настільки багато. Бо коли організація може дозволити безкоштовно щось, є два варіанти: або це дуже крута організація, в якої немає фінансових проблем, або буде хаос - два чинники, які завжди поруч. Може, ми з часом доживемо до того, коли джазові концерти матимуть безкоштовний вхід, але нам тоді все одно будуть потрібні грантові кошти, я більш ніж впевнена. Не зможе організація жодна витрачати, не маючи прибутку. Ну інколи є так, коли ми працюємо з організаціями, але тоді ми мусимо чітко вказувати навіть в тому ж таки договорі - медійне висвітлення. Ну така моя філософія. Не знаю, як в інших установах, але ми саме цих правил дотримуємось.
А чи було таке, що хтось звертався за організацією події, а Ви відмовляли?
Так.
З якої це причини може бути?
Російськомовна музика. Не хочу просто зараз називати колектив, ну можливо, з етичних міркувань, але було. В нас було багато різних ситуацій. Щодо даної ситуації, передзвонив організатор одного з колективів колишнього Радянського Союзу. Але це було зовсім по-іншому: нам зателефонували, ми розуміли, що це київський організатор. Сказав, як його звати, що він з Києва, запитав, чи є вільна зала на таке-то число. Кажу, так, але в нас є електронний календар. Працівники всі мають електронний календар, зараз вже на сайті також є, можна через сайт зарезервувати подію на дату. Але власне тоді, це було десь 1,5 року тому, навіть більше, як тільки ми прийшли сюди - наша була помилка в тому, що ми не отримали відповіді, яка назва колективу. Вже потім ми побачили рекламу цього гурту на сітілайті, і зрозуміли, що це той київський організатор. Тоді подивилися - договір не підписаний. У них був якийсь наш старий підписаний договір. Ми мали трохи негаразди з цим, але на цьому ми навчилися. Тепер завжди перепитуємо, який виконавець. І ми вже не питаємо, ми кажемо: українська мова для виконання. Тому що є насправді багато різних прецедентів, дуже важко проконтролювати.
“Ми налагодили ще чіткішу комунікацію”
Ця ситуація нас навчила, до речі, що перш ніж резервувати, ми одразу укладаємо договір. Навіть на сайті в нас, коли хтось може зарезервувати, ми робимо максимально доступним, але одразу заповнюється шаблон організації заходу, і відповідно людина одразу вносить контакти, назву установи, з ким укладати договір, і свою електронну адресу - ми зворотно надсилаємо вже готовий договір. Ми налагодили ще чіткішу комунікацію. Після тих випадків не було такого, кому ми відмовили.
“Лідер ніколи не буде лідером без чіткої команди”
Усі працівники мають доступ до gmail календаря, щоб не було накладок. Одного разу теж в нас було: коли був і театр, і хор Дударик. Це було дуже важко, бо в один день дві величезні події. Тому ми після того ведемо чіткий календар. Одну подію - в один день, якщо стосується концертної зали. Дуже багато різних ситуацій і провокацій часами може бути: і перед виборами ми завжди стикаємося з цікавими ситуаціями. Але таких от грубих прецедентів мало. Є багато організаторів, які нас можуть звинувачувати: то оренда залу задорога, то ще щось. Ну ми кажемо: "Така економіка". Ми рахували, скільки зала витрачає електрики, іншого обслуговування, щоб встановити даний тариф. Тобто кожна площа окремо розрахована. Посада директора є дуже цікава: я маю розуміти від туалетного паперу до стратегічного розвитку протягом п'яти років. Завжди ти маєш все знати і також розуміти всіх працівників. Що найважливіше - це люди. Людський чинник завжди є присутній. Насправді лідер ніколи не буде лідером без чіткої команди. Тут я безмежно тішуся, що мені завжди щастить з класними командами. Я рада, що всі працівники Центру Довженка є тими, ким є.
Чому ще не почалась реконструкція площі біля Центру Довженка?
Тут був конкурс на реконструкцію площі у 2019 році. Я була в конкурсній комісії. Конкурс був закритий: ми не бачили назв компанії, які подалися на проєкт, і насправді обирали з підходу практичного, концептуального, різних досліджень: що би люди хотіли бачити на тій площі. Більшість людей сприймали цю площу як відпочинкову. Коли вже оголошували переможця, ми побачили, що дуже класні молоді архітектори перемогли. Як виявилося, теж мешканці Сихова. В їх проєкті є і фонтан, і сухий фонтан. Одразу, як тільки були оголошені переможці конкурсу, перша закупівля, яку ми робили в Довженка, - це проєктор. Будемо транслювати на сухий фонтан 3д шоу. Далі почався карантин, і ми розуміємо, що площа потребує дуже великого ремонту. Насправді проєкт площі є хороший, дуже добре і детально пропрацьований. Ми присвятили біля пів року, щоб були враховані всі мережі. Люди от називають “фонтан”, але насправді це не фонтан і ніколи не був фонтаном. Це є такий водозбірник. Цей водозбірник жодного дня не працював, відколи побудований Центр Довженка (1986 рік). Тому насправді ця виведена штукенція (водозбірник чи фонтан) йде з наших підвалів. І тут відповідно вже зараз в новому проєкті ми мусимо чітко пропрацювати наші підвальні приміщення: щоб нас нічого не затоплювало, встановити там відповідні насоси. І також ми розглядали такі варіанти, щоб вже не ремонтувати сходи, а знести їх. Ми долаємо безбар'єрність, ми вже робимо сучасний вхід. Власне, ремонт площі має розпочинатися ззаду приміщення. Ми ззаду встановили новий смітник. Раніше люди робили ремонт в квартирі і вивозили будівельне сміття під стіни Центру Довженка. Ну нічого, навели порядок. Встановили нові смітники, і дуже тішимося, що у Львові вже все працює на кнопочки, на touch. І власне, смітник встановлений за новою візуалізацією, по новому проєкту. Раніше він був біля стіни Довженка - ми це все змінили, і тому ремонт площі буде аж з тих задніх плит починатися, які зараз криві, трава там росте. Це все буде демонтовуватися і протягуватися далі. Площа би мала бути місцем перебування, різних активностей. Але розпорядником ремонту є Сихівська адміністрація, і він буде проводитись на кошти міста. Я розумію, що багато людей думають, що ми відповідаємо за ремонт, але насправді ні. Питання коли ремонт розпочнеться, коли завершиться - швидше до Сихівської адміністрації.
