Слухай онлайн
Політика

Деолігархізація Зеленського: порушення прав людини чи боротьба з надмірним впливом

Напередодні президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт щодо деолігархізації. Гал-інфо разом з експертами з'ясовувало, що передбачає цей законопроєкт і який вплив він матиме на олігархів.

Повна назва законопроєкту - “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”. Президент зареєстрував його як невідкладний - це означає, що після завершення його попереднього розгляду чи доопрацювання він буде внесений до порядку денного найближчого пленарного засідання Верховної Ради та буде розглянутий позачергово. Сам законопроєкт складається з 13 сторінок і містить 10 статей.

Крім цього, законопроєкт набере чинності з наступного дня після опублікування, а ще за шість місяців увійде в дію. І втратить чинність через 10 років з дня введення його в дію.

Кого вважатимуть олігархом?

Стаття 1 цього законопроєкту передбачає визначення термінів. Зокрема, “бенефіціар”, “ЗМІ» та “електронний засіб масової інформації”.  Вводиться термін “контролер” – особа, яка володіє можливістю здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність ЗМІ.  А також “пов'язана особа”, яка прямо або опосередковано володіє часткою (правом голосу) у суб'єкті господарювання.

У статті 2 дається визначення “олігарх”. Тож олігарх - це особа, яка: 

  • бере участь у політичному житті;
  • має значний вплив на засоби масової інформації;
  • є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, який на день введення в дію цього Закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінантне) становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції” та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище;
  • підтверджена вартість активів особи (та осіб, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (2,27 млрд грн або 83 млн дол.).

Крім цих критеріїв, статтею 3 визначається участь олігарха у політичному житті. Зокрема, це може бути особа, яка  є Президентом України, Головою Верховної Ради України, Першим заступником та заступником Голови Верховної Ради України, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, Першим віцепрем'єр-міністром України, віцепрем'єр-міністром України, міністром, його першим заступником та заступником, керівником іншого центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, Головою Служби безпеки України, Генеральним прокурором, Головою Національного банку України, керівником постійного допоміжного органу, утвореного Президентом України, його першим заступником та заступником.

Це також може бути особа, що обіймає посаду у керівних органах політичної партії. Особа, що фінансувала діяльність політичної партії, політичну агітацію або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами.

Щодо впливу на ЗМІ, який визначений статтею 4, олігарх може бути бенефіціаром засобу/засобів масової інформації, контролером чи тим, хто був бенефіціаром або контролером засобу/засобів масової інформації станом на дату набрання чинності цим Законом, однак втратив такий статус до дня введення цього Закону в дію, внаслідок чого бенефіціаром або контролером такого засобу масової інформації стала пов'язана особа або особа, яка не володіє бездоганною діловою репутацією у розумінні статті 10 цього Закону.

Скількох людей в Україні можна визнати олігархами? 

Відповідно до критерію вартості активів, щонайменше сто людей можна визнати олігархами в Україні, адже за версією журналу “Forbes” статки саме ста українців перевищують мінімальне значення, встановлене в законопроєкті.

Це, зокрема, такі особи:

  • Рінат Ахметов (7,6 млрд дол),
  • Віктор Пінчук (2,5 млрд дол),
  • Костянтин Жеваго (2,4 млрд дол),
  • Ігор Коломойський (1,8 млрд дол),
  • Геннадій Боголюбов (1,7 млрд дол),
  • Олександр та Галина Гереги (1,7 млрд дол),
  • Петро Порошенко (1,6 млрд дол),
  • Вадим Новинський (1,4 млрд дол),
  • Олександр Ярославський (820 млн дол),
  • Юрій Косюк (780 млн дол).

Серед них володіють ЗМІ або суттєво на них впливають такі українці:

  • Ігор Коломойський (група “1+1 медіа”),

  • Петро Порошенко (телеканали “Прямий” та “5 канал”),

  • Дмитро Фірташ (Inter Media Group),

  • Рінат Ахметов (ТРК “Україна”),

  • Григорій та Ігор Суркіси (“1+1 медіа”),

  • Віктор Медведчук (“1+1 медіа”, заблоковані телеканали 112.ua, ZIK та NewsOne),

  • Віктор Пінчук (StarLightMedia),

  • Костянтин Жеваго (“Еспресо ТБ”).

Хто визначатиме, чи є людина олігархом? 

5 стаття передбачає, що “рішення про визнання особи такою, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархом), приймається Радою національної безпеки і оборони України на підставі подання Кабінету Міністрів України, члена Ради національної безпеки і оборони України, Національного банку України, Служби безпеки України або Антимонопольного комітету України”.

А саме рішення набирає чинності з дня офіційного опублікування указу Президента України про введення його в дію і є обов'язковим до виконання.

Крім того, передбачається створення реєстру олігархів, який буде доступний на сайті РНБО. 

Що буде заборонено олігархам?

Особам, які будуть включені до реєстру олігархів, забороняється:

  • здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій;
  • бути покупцем (бенефіціаром покупця) у процесі приватизації об'єктів великої приватизації.

Крім цього, олігархи будуть зобов'язанні подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Декларація про контакти

У статті 8 передбачено подання “декларацій про контакти”. А саме у випадку контакту публічного службовця з олігархом, перший має подати таку декларацію. Під “контактом” розуміється зустріч та розмова (у тому числі проведені онлайн) будь-якого змісту з олігархом.

Олігархи, внесені до Реєстру, та їхні представники зобов'язані перед початком зустрічі (розмови) повідомляти публічних службовців про факт включення до Реєстру. 

Декларація не подається, якщо зустріч була на офіційних заходах в режимі прямої трансляції по радіо, телебаченню або через мережу Інтернет у режимі, доступному для масового приймання. А також у судових засіданнях, офіційних заходах (нарадах), ініційованих органами державної влади, інформація про які (із зазначенням повного переліку учасників та предмета обговорення) розміщена на офіційному вебсайті відповідного органу державної влади.

Подання декларації про контакти здійснюється не пізніше наступного дня після контакту з олігархами або їх представниками шляхом заповнення на офіційному вебсайті РНБО.

Обов'язок подання такої декларації про контакти поширюється на всіх, починаючи з Президента України, закінчуючи державними службовцями категорії “А” (вищий корпус державної служби), голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, військовослужбовців, правоохоронних органів та працівників інших органів, яким надане вище спеціальне звання.

Порушення обов'язку подання декларації про контакти є підставою для притягнення особи до політичної та (або) дисциплінарної відповідальності.

Чи можна перестати бути олігархом? 

Стаття 9 передбачає порядок прийняття рішення про виключення олігарха з Реєстру. Зокрема, рішення приймається у випадку встановлення факту відсутності у такої особи не менше двох ознак, передбачених частиною першою статті 2 цього Закону.

Проте ознака значного впливу на засоби масової інформації не вважається відсутньою у випадку, якщо статус бенефіціара (контролера) відповідного засобу масової інформації перейшов від особи, включеної в Реєстр, до пов'язаної з нею особи або особи, яка не володіє бездоганною діловою репутацію.

Під небездоганною діловою репутацією розуміють: 

  • наявність в особи судимості, яка не погашена та не знята в установленому законом порядку;
  • застосування Україною, іноземними державами (крім держав, які здійснюють збройну агресію проти України), міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до особи (застосовується протягом строку дії санкцій і протягом трьох років після їх скасування або закінчення строку, на який їх було введено);
  • включення особи до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (застосовується протягом строку перебування особи в переліку та протягом 10 років після її виключення з нього);
  • позбавлення особи права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю згідно з вироком або іншим рішенням суду (застосовується впродовж строку дії такого покарання);

  • неналежне виконання особою обов'язків зі сплати податків, зборів або інших обов'язкових платежів, якщо загальна сума несплати дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, установленої законодавством України на період, у якому вчинено порушення, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (застосовується протягом строку цього порушення та протягом трьох років після його усунення);

  • придбання (намір придбати) засобу масової інформації за ціною, яка є істотно нижчою від ринкової, або завдяки коштам, джерело походження яких не є документально підтвердженим;

  • істотні та/або систематичні порушення особою вимог законодавства про засоби масової інформації, банківського, фінансового, валютного, податкового законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, законодавства про цінні папери, акціонерні товариства та фондовий ринок.

Точка зору експертів 

Регіональний аналітик громадського руху “Чесно” Олексій Роговик.

Цей законопроєкт - це чергова спроба обнулити невдачі 2 років президенства Зеленського.  Багато у чому закон спрямовано на політичний піар. Як на мене, він слугуватиме для побудови діалогу з олігархами з позиції сили, є спробою приручати їх.  У  тій редакції, яку ми маємо зараз,  він не спрямований на тотальну боротьбу з олігархами й тим паче сам по собі не може ліквідувати олігархат в Україні.  Водночас я б не сказав, що він повністю пустий. Є доволі неприємні речі для олігархів, але вони не критичні”, - вважає Олексій Роговик.

Щодо критеріїв визначення олігархів Олексій зазначив, що може виникнути проблема з пунктом щодо політичної діяльності: “Більшість наших олігархів справді володіють ЗМІ, мають монополії, активи на понад 1 млн прожиткових мінімумів, але у політичному житті не усі беруть участь. Для визнання олігархом потрібно, щоб людина мала якусь державну посаду, керувала партією або фінансувала її.  Але ж ми знаємо, що олігархи часто фінансують партії через підставних довірених осіб.  Тому з цим критерієм буде багато проблем. Можливо, багато олігархів, які по суті ними є, формально можуть не підпадати під цей критерій”. 

Олексій Роговик говорить, що наслідки, які передбачає цей закон, загалом більше політично-інформаційні, ніж серйозні юридичні: “На певних осіб буде поставлено клеймо “олігарх”. Це такий дискредитаційний момент, особливо, якщо мова іде про політиків - лідерів партій, потенційних кандидатів в президенти, зокрема про Петра Порошенка.  Для нього і його партії це буде політичний, електоральний, інформаційний удар, бо  його оточення оскаржує тезу, що Порошенко олігарх. Для них це неприємно буде в політичному сенсі, бо все ще є президентські амбіції. Загалом, якщо подивитися на відповідальність, крім політичної, яку дуже важко якось чітко трактувати, більш серйозної, юридичної закон не передбачає. Наразі законом не заборонено олігархам володіти медіа, мати монополії, також немає жодних політичних обмежень на кшталт заборони бути президентом чи депутатом. Поки що складається враження, що закон слабший, ніж він міг теоретично бути, не радикальний, але  не зовсім пустий. Це радше предмет для політичних торгів”. 

Також є важливий момент щодо декларацій про контакти. Олексій Роговик зауважує, що цілком можливе оскарження закону у Конституційному суді, бо декларація про контакти може трактуватися як порушення прав людини.

Додамо, що на сайті Офісу президенту йдеться: “законопроєкт не порушує основоположних прав людей, які підпадають під визначення олігарха, а лише визначає коло цих осіб і встановлює правила їхніх прозорих взаємовідносин з представниками влади”.

“Є велике питання загалом чи пройде цей закон в парламенті. Навіть якщо так, цілком ймовірно, що його будуть оскаржувати у Конституційному судові. Є питання дотримання прав людини в контексті декларації про контакти. Крім того, загалом багато питань до того, як юридично це все буде діяти, бо у законі багато неоднозначних, оціночних речей. Поки що точно зрозуміло одне - якщо закон приймуть, при визначенні статусу “олігарх” буде багато політики”, - коментує Олексій Роговик.

Він також зазначає, що той факт,  що закон діятиме 10 років - це, можливо, натяк Зеленського на другий термін.  

“Це буде ще один гарний інструмент для політичних ударів по опонентах, для електорального піару, бо деолігархізація - це один з найбільших запитів суспільства.  Цей закон матиме свої політичні бали для Зеленського. Крім того, ще ніхто в Україні відверто проти олігархів не виступав, тому навіть початок матиме політичні наслідки. Закон дратуватиме олігархів, але суттєвого дискомфорту вони не відчують. Ніхто не боятиметься втратити медіа, бо  закон поки що не передбачає цього. Хоча все залежить від того, як він буде використовуватися, бо дуже багато формулювань суб'єктивні, їх можна по-різному трактувати. Незрозуміло, як він діятиме на практиці,  бо, по-перше, такого ще ніколи не було, а по-друге, багато що прописано неточно”, - підсумовую Олексій Роговик.  

Керівник “April consult” Юрій Танасійчук

“У нас є багато хороших законів, які виконуються недосконало або використовуються з політичними мотивами. Цей закон ризикує стати теж одним з таких. З олігархами треба працювати в контексті обмеження їхніх можливостей отримання зиску, але для цього потрібно внести ряд змін до чинних законів і прийняти закон, який захищатиме від деструктивного впливу олігархів. Наразі цей законопроєкт цього не робить. Крім того, треба також підняти питання ефективності функціонування моделі антимонопольного комітету в Україні. Зараз будь-які питання щодо роботи антимонопольного комітету одразу замовчуються. Він працює неефективно і часто навіть протиправно, умисно пасивно реагуючи на дії депутатів чи умисно накладаючи відносно  невеликі штрафи.  Внаслідок такої діяльності сформувались і зміцнюються олігархічні впливи в Україні. 

Тому, крім законопроєкту з деолігархізації,  треба приділити суттєву увагу діяльності антимонопольного комітету. Щодо цього законопроєкту особисто я скептично налаштований.  Я більше бачу популістичний підхід.  До того ж сам пакет законопроєктів щодо так званої деолігархізації подається в дивний спосіб. Спочатку озвучується на пресконференції як факт те, що вже існує. Потім Офіс президента відмовчується, тепер є тільки підтвердження від ВРУ, що законопроєкт внесений на розгляд. Такий підхід має на меті швидше окозамилювання, популістичні кроки, ніж справді переформатування відносин з олігархами в Україні. Крім того, під час прийняття цих законопроєктів потрібно неухильно дотримуватися прав людини. На сьогодні невідомо, чим завершиться розгляд законопроєкту,  і треба зважати на те, що олігархи мають свою групу депутатів у ВРУ, які можуть не підтримати закон. Сукупність цих обставин у мене викликає скептицизм, що це насправді буде ефективна робота в напрямку демонополізація та деолігархізації”, - прокоментував Юрій Танасійчук.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ