Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка 12 березня вшанувала урочистою академією 199-річчя від дня народження видатного письменника й пророка Тараса Шевченка, що "мусив стати голосом німої України". Повідомив прес-центр ЛНУ ім. Івана Франка.
Із доповіддю «Українська мрія Тараса Шевченка» виступив відомий український літературознавець і критик, письменник, член Національної спілки письменників України, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, голова Всеукраїнської асоціації викладачів української мови і літератури Володимир Панченко. Володимир Євгенович розповів про візіонерство Шевченка, його «прозирання» майбутнього України й українську мрію поета в загальнонаціональному та індивідуально-приватному вимірі.
«Сила Шевченкової уяви, як відомо, у часи дитинства стимулювалася такими чинниками, як схильність до самотності, потаємність, зосередженість на житті свого внутрішнього «Я», виняткова емоційна вразливість», - зазначив професор, додавши, що «відчуття свого особливого призначення, яке пробудилося в Шевченкові в 1843-1845 рр., означало, що він мусив стати голосом німої України, мав сказати за всіх, здолати власний відчай, засвітити вогонь національного ідеалу, проклясти таємних і відвертих ворогів, роздмухати іскру любові в кожному, у кому вона ще жевріла».
Крізь призму творів періоду «Трьох літ»Володимир Панченко зробив спробу виокремити найголовніші для української нації істини, десять символічних заповідей, у яких відбилися уявлення Тараса Шевченка про українську мрію і про те, що стоїть їй на перешкоді:
1. Не сподівайтеся на щастя поза «своєю хатою», за межами рідного краю, бо «В своїй хаті своя й правда,І сила, і воля».
2. Знайте, що найбільше зло України – в її «байстрятах», у горе-провідниках, «дядьках отечества чужого». Головний авторський месидж, на думку професора НУ «Києво-Могилянської академії», полягає не в тому, щоб осудити «заблуканих», а в тому, щоб дати їм шанс. А так званій квазіеліті Тарас Шевченко пропонує стати національною елітою. Поет кличе блудних синів повернутися до «великої руїни», вийти на дорогу любові до «своєї хати», і освячує це майбутнє навернення до України як праведне діяння, як шлях «своєї мудрості».
3. Не кривдіть «найменшого брата». Шевченків ідеал соціальної справедливості вгадується у багатьох його поетичних візіях, включно з написаною у петербурзькому казематі ідилією «Садок вишневий біля хати». Ключем же до розуміння цього ідеалу можуть бути заключні слова вірша«Бували войни й войськовії чвари» - про «небагатих-невбогих», себто –про «середній клас».
4. Пам’ятайте про Суд Господній і земний суд.
5. Остерігайтеся московських обіймів. Настирливі політичні обійми в певних ситуаціях виглядають як запрошення до «інтерграційних процесів». Про те, чим вони закінчуються, Тарас Шевченко писав не раз, застерігаючивсі покоління українців від очевидних небезпек.
6. Знаходьте в собі сили, щоб бути одностайними бодай перед зовнішніми загрозами.
7. Дорожіть волею, а коли її немає навколо, - внутрішньою свободою дорожіть. Поезія Тараса Шевченка, за словами Володимира Панченка, – це, «як сказали б у Києві і Львові, ціла«Хартія вільної людини».
8.Не заздріть багатим.
9. Вірте в свою будущину – всупереч безнадії вірте!
10. Возлюбіть Україну.
«Коли тебе забудемо, Тарасе, забвенні будемо. Забвенні – якщо не будемо час од часу скидати з себе марноту людську і думати про те, про що думав він, - апелював до національної свідомості кожного з присутніх професор Володимир Панченко, додавши на завершення, – якщо не возлюбимо свою, нашу, хоч і вимучену «байстрятами», але все одно вічну Україну так, як він хотів, щоб любили її ми».
Наснажені геніальним словом Пророка,студенти факультету культури та мистецтв представили літературно-музичну композицію за творами Тараса Шевченка. Своєрідним камертоном вечора стали поетичні рецитації Народного артиста України Сергія Кустова творів Кобзаря.
Вшановуючи пам’ять Тараса Шевченка маємо знову і знову невтомно звертатися до унікальної творчої скарбниці невичерпних можливостей, мистецьких замірів і поривань, захоплень і зацікавлень, надій і мрій,колосальних можливостей духовної реалізації національного генія й Пророка, аби черпати наснагу й відкривати правду про свою історичну пам'ять, переосмислити систему цінностей сучасного українця, щоби проектувати наше прийдешнє у вимірі Шевченкової української мрії.
